Зміст Угоди

Зверніть увагу! 4 червня 2022 року ЄС скасував всі імпортні мита на українську продукцію як спосіб підтримки України у війні з рф, ухваливши відповідний Регламент № 2022/870. Такий режим діятиме протягом 1 року. Він охоплює всі тарифи, які ще не були лібералізовані, зокрема на промислову продукцію, що підлягає поступовому скасуванню до кінця 2022 року, фрукти та овочі, що підлягають системі вхідних цін, а також сільськогосподарську продукцію та перероблену сільськогосподарську продукцію, що підлягають тарифним квотам.

Додаткова інформація – повідомлення Міністерства економіки України, Ради ЄС

Угода про асоціацію між Україною та ЄС пропонує українському малому та середньому бізнесу можливості для розвитку власної справи, виходу на pинки ЄС та пошуку там бізнес-партнерів, дає спроможність збільшити свій прибуток, стати впізнаваним за межами країни та створювати власну репутацію.

Завдяки поглибленню економічних та торгівельних відносин вітчизняне виробництво стає крaщим та якіснішим, а можливості просування його за кордоном – значно збільшуються. За умовами Угоди, українські прaвила та регламенти, які стoсуються бізнесу, мають відповідати правилам та регламeнтам у Європі, щоб забeзпечити вільний рух товарiв і послуг між двома сторонами та уникнути дискримiнації компaній, товарів і послуг на території України та ЄС.

Однак наші підприємці не використовують всього потенціалу. Основні причини – малообізнаність з європейськими програмами, складність пошуку потрібної інформації та мала кількість фахівців, які можуть надати допомогу.

Короткий зміст Угоди про асоціацію

Угода про асоціацію налічує понад тисячу сторінок, а за своєю структурою складається з преамбули, семи розділів, 44 додатків та 3 протоколів.

У розділі «Преамбула» йдеться про те, що Україна є європейською країною, яка поділяє спільну історію та цінності з ЄС. Наголошено на визнанні Європейським Союзом європейських прагнень України та її європейського вибору. Також сторони стверджують на відданості сторін дотриманню всіх положень Статуту ООН та принципів і зобов’язань, прийнятих в рамках ОБСЄ, а також на повазі до принципів незалежності, суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів.

У розділі I «Загальні принципи» описано підґрунтя, яке існує для укладення Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, зокрема визнання з боку ЄС європейського вибору та устремлінь України як європейської країни, що поділяє з ЄС спільну історію, цінності та цілі Угоди, серед яких – створення асоціації, поступове зближення між Україною та ЄС на основі спільних цінностей, поглиблення економічних та торгівельних відносин, зокрема шляхом створення ЗВТ, посилення співробітництва у сфері юстиції, свободи і безпеки. Закріплюються основні принципи: забезпечення прав людини та основоположних свобод, повага до принципу верховенства права, дотримання принципів суверенітету і територіальної цілісності, непорушності кордонів і незалежності.

Розділ II «Політичний діалог і реформи, політична асоціація, співробітництво та конвергенція у сфері закордонних справ та безпекової політики» містить положення, реалізація яких має сприяти розвитку і зміцненню політичного діалогу у різних сферах, у т.ч. поступовій конвергенції (зближенні) позицій України з ЄС у сфері зовнішньої та безпекової політики.

У цьому розділі визначені цілі політичного діалогу – поширення міжнародної стабільності та безпеки, зміцнення поваги до демократичних принципів, верховенства права та належного урядування, прав людини та фундаментальних свобод, поширення принципів незалежності, суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів, співробітництво у сфері безпеки і оборони, серед яких головна - запровадження політичної асоціації між Україною та ЄС. У цій частині визначені рівні та формати політичного діалогу, зокрема передбачено проведення самітів, зустрічей на рівні міністрів та інших рівнях.

Серед ключових напрямків взаємодії: співробітництво з метою поширення регіональної стабільності; зміцнення миру та міжнародного правосуддя, зокрема шляхом імплементації Римського статуту Міжнародного кримінального суду; забезпечення поступової конвергенції у сфері зовнішньої і безпекової політики, включаючи Спільну політику безпеки та оборони, попередження конфліктів, нерозповсюдження, роззброєння та контроль за озброєнням, боротьбу з тероризмом тощо.

У розділі III «Юстиція, свобода і безпека» визначені напрямки взаємодії у відповідних сферах. Важливою метою співробітництва є утвердження верховенства права та зміцнення відповідних інституцій, зокрема у сфері правоохоронної діяльності та встановлення правосуддя, покращення її ефективності, гарантування її незалежності та неупередженості.

Норми щодо співпраці з питань правосуддя, свободи та безпеки умовно можна об’єднати за напрямами: верховенство права та повага до прав і свобод людини; захист персональних даних; співробітництво у сфері міграції, притулку та управління кордонами; вільний рух громадян; правоохоронна співпраця, зокрема боротьба зі злочинністю, у т.ч. організованою, незаконним обігом наркотиків, тероризмом; правова співпраця з цивільних та кримінальних справ.

У розділі IV «Торгівля і питання, пов’язані з торгівлею» визначається правова база для лібералізації переміщення товарів, послуг, капіталів, частково робочої сили між Україною та ЄС, а також регуляторного наближення, спрямованого на поступове входження економіки України до внутрішнього ринку ЄС.

Такі процеси дозволять значною мірою усунути нетарифні (технічні) бар’єри у торгівлі між Україною та ЄС та забезпечити розширений доступ до внутрішнього ринку ЄС для українських експортерів і навпаки – європейських експортерів до українського ринку.

Частина Угоди, яка стосується створення ЗВТ, охоплює такі основні сфери:

• торгівля товарами, в т.ч. технічні бар’єри в торгівлі;

• інструменти торговельного захисту;

• санітарні та фітосанітарні заходи;

• сприяння торгівлі та співробітництво в митній сфері;

• адміністративне співробітництво в митній сфері;

• правила походження товарів;

• торговельні відносини в енергетичній сфері;

• послуги, заснування компаній та інвестиції;

• визнання кваліфікації;

• рух капіталів та платежів;

• конкурентна політика (антимонопольні заходи та державна допомога);

• права інтелектуальної власності, в т.ч. географічні зазначення;

• державні закупівлі;

• торгівля та сталий розвиток;

• транспарентність;

• врегулювання суперечок.

Розділ V «Економічне та галузеве співробітництво» містить положення про умови, часові рамки гармонізації законодавства України і ЄС, зобов’язання України щодо реформування інституційної спроможності відповідних установ та принципи співробітництва між Україною, ЄС та його державами-членами у низці секторів економіки.

Розділ містить положення щодо цілей, завдань, напрямів та форм співпраці між Україною та ЄС у 28 сферах: енергетика, у т.ч. ядерна, транспорт, захист навколишнього середовища, промислова політика та підприємництво, сільське господарство, оподаткування, статистика, надання фінансових послуг, туризм, аудіовізуальна політика, космічні дослідження, охорона здоров’я, науково-технічна співпраця, культура, освіта тощо.

Імплементація цього розділу Угоди сприятиме наближенню законодавства та регуляторного середовища України та ЄС, усуненню нетарифних торговельних бар’єрів, інтеграції України до внутрішнього ринку ЄС та єдиного правового простору в переважній багатьох секторах економіки.

Розділ VI «Фінансове співробітництво та положення щодо боротьби із шахрайством» окреслює механізм і шляхи отримання Україною фінансової допомоги з боку ЄС, у т.ч. з метою сприяння реалізації Угоди про асоціацію, пріоритетні сфери її надання, порядок моніторингу та оцінки ефективності її використання.

Положення цієї частини передбачають поглиблення співпраці України та ЄС з метою запобігання та боротьби з шахрайством, корупцією та незаконною діяльністю, зокрема шляхом поступової гармонізації українського законодавства у цій сфері із законодавством ЄС, обміну відповідною інформацією тощо.

Розділ VII «Інституційні, загальні та прикінцеві положення» передбачає створення нових двосторонніх органів. У ньому містить інформація про запровадження нових форматів та рівнів співробітництва між Україною та ЄС, зокрема на найвищому рівні політичний діалог та діалог в інших сферах відбуватиметься на рівні Самітів, також створено Раду асоціації, Комітет з питань асоціації, Парламентський комітет з питань асоціації.

З метою залучення до реалізації Угоди громадянського суспільства створена Платформа громадянського суспільства.

У контексті забезпечення належного виконання Угоди впроваджується відповідний механізм моніторингу та врегулювання спорів, які можуть виникати у ході виконання Угоди. У зв’язку з необмеженим терміном дії Угоди передбачено можливість здійснення всебічного її перегляду.

Зверніть увагу! 4 червня 2022 року ЄС скасував всі імпортні мита на українську продукцію як спосіб підтримки України у війні з рф, ухваливши відповідний Регламент № 2022/870. Такий режим діятиме протягом 1 року. Він охоплює всі тарифи, які ще не були лібералізовані, зокрема на промислову продукцію, що підлягає поступовому скасуванню до кінця 2022 року, фрукти та овочі, що підлягають системі вхідних цін, а також сільськогосподарську продукцію та перероблену сільськогосподарську продукцію, що підлягають тарифним квотам.

Додаткова інформація – повідомлення Міністерства економіки України, Ради ЄС

Як дізнатися ставку мита ЄС для свого товару?

Актуальна інформація щодо ставки мита ЄС для українських товарів доступна у режимі онлайн на інтернет-ресурсі Європейської комісії Trade Helpdesk. Інструкція із користування цим сайтом доступна за посиланням.

Як зміняться імпортні мита протягом імплементації Угоди про вільну торгівлю?

Ставки ввізного мита зменшуються відповідно до Графіків сторін, викладених у Додатку І-А до Угоди про асоціацію.

Базова ставка – означає ставку ввізного мита, з якої починається зниження/скасування.

Перехідний період – означає кількість років, впродовж яких ставку мита буде знижено/скасовано.

Перехідний період «0» – означає, що з моменту застосування положень щодо вільної торгівлі - з 01 січня 2016 року - ставку ввізного мита встановлено на рівні 0%.

Скасування/зниження ставок ввізних мит щодо решти товарів відбувається рівними частинами впродовж встановленого періоду. Наприклад, якщо перехідний період за певним товаром встановлено 3 роки, то ставка знижується впродовж 3 років до досягнення ставки 0% у четвертому році (тобто повне скасування із застосуванням ставки 0% відбудеться з 01 січня 2019 року).

При цьому, якщо будь-яка Сторона зменшує ставку ввізного мита, яка застосовується у рамках режиму найбільшого сприяння, така ставка ввізного мита буде застосовуватися до товарів походженням з іншої Сторони, якщо і доки вона буде нижчою від мита, розрахованого відповідно до Графіку в рамках Угоди.

Таблиця з переходом тарифів у рамках Угоди про асоціацію (пошук за кодом)

Додаток I-A до Глави 1,

Скасування мит: частина 1, частина 2 (перехід на завантаження файлів).

Як визначити митний код свого товару?

Всі товари підлягають класифікації за тарифним кодом.

Митний тариф України, який базується на новій версії української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД), побудовано на основі Гармонізованої системи опису та кодування товарів Всесвітньої митної організації 2012 року і Комбінованої номенклатури Європейського Союзу.

Розглянемо структуру десятизначного коду Української класифікації товарів на прикладі волоських горіхів без шкаралупи, яка класифікується в товарній підкатегорії 0802320000.

Перші два знаки коду 08 описують назву товарної групи, в даному випадку це їстівні плоди та горіхи; шкірки цитрусових або динь. Чотири знака 0802 дають детальніший опис на рівні товарної позиції. Наступний крок - підпозиція товару на рівні шести знаків 080232, що означає «інші», далі переходимо до класифікації на рівні останніх восьми і десяти знаків 0802320000 відповідно товарної категорії і товарної підкатегорії, які дають остаточний детальний опис продукції, детальна назва якої «Інші горіхи, свіжі або сушені, очищені від шкаралупи або неочищені, з шкіркою або без шкірки:

• горіхи волоські:

  • без шкаралупи»

Пунктуація також є достатньо важливим елементом у позначенні товарної номенклатури. До неї можна включити кому, крапку з комою та дві точки, що зазвичай використовуються у товарній номенклатурі при описі товарних угрупувань. 

Поради з класифікації окремих товарів Ви можете знайти на англомовному сайті уряду Великобританії.

Крім того, для допомоги у визначенні коду вашої продукції можете скористатися наступними послугами:

• Торгово-промислова палата України

• ДП «Держзовнішінформ»

Зверніть увагу! 4 червня 2022 року ЄС скасував всі імпортні мита на українську продукцію як спосіб підтримки України у війні з рф, ухваливши відповідний Регламент № 2022/870. Такий режим діятиме протягом 1 року. Він охоплює всі тарифи, які ще не були лібералізовані, зокрема на промислову продукцію, що підлягає поступовому скасуванню до кінця 2022 року, фрукти та овочі, що підлягають системі вхідних цін, а також сільськогосподарську продукцію та перероблену сільськогосподарську продукцію, що підлягають тарифним квотам.

Додаткова інформація – повідомлення Міністерства економіки України, Ради ЄС

Тарифна квота визначає певний обсяг товару, який може бути імпортовано чи експортовано до країни за пільговою ставкою мита протягом визначеного періоду часу. В рамках Угоди про зону вільної торгівлі між Україною та ЄС використання пільгових тарифних квот означає, що певні товари можуть постачатися у визначених обсягах за нульовою ставкою.

Також сторони узгодили встановлення імпортних квот для певних видів товарів. При цьому жодним чином не йдеться про обмеження обсягів українського експорту до ЄС поза межами квоти: постачання відповідних товарів понад визначений обсяг підпадатиме під загальний режим, тобто оподатковуватиметься за тими ж умовами, які діяли до запровадження вільної торгівлі з ЄС. Тобто експорт у межах квоти обкладається митом - 0%, експорт понад квоту – ввізним митом, визначеним Митним тарифом ЄС. Пільгова ставка тарифної квоти не розповсюджується на антидемпінгові мита.

Чи діють для вашого товару тарифні квоти?

Товари, на які встановлено безмитні тарифні квоти у рамках зони вільної торгівлі між Україною та ЄС

Встановлення безмитних тарифних квот ЄС передбачено для 36 видів товарів з України (яловичина, свинина, м’ясо баранини, м’ясо птиці, молоко, вершки, йогурти, зернові, висівки, мед, цукор, крохмаль, гриби, часник, солод, виноградний і яблучний соки, вершкове масло, цигарки, етанол, яйця та інші). Крім того, для 18 товарів тарифні квоти передбачають збільшення обсягів впродовж 5 років з дати застосування торговельних положень Угоди. Детальніше про збільшення обсягів читайте тут.

Для м’яса свинини, м’яса птиці, грибів, яєць та альбумінів встановлено додаткові тарифні квоти. Це означає, що після того, як обсяги основної тарифної квоти вичерпані для окремих товарів, які входять до даної тарифної квоти, встановлено додаткові обсяги.

Україна також встановила тарифні квоти для 3 видів товарів з ЄС (м’ясо свинини; м’ясо птиці та напівфабрикати з м’яса птиці та цукор) та передбачила додаткові тарифні квоти для м’яса птиці та цукру.

Повний перелік товарів, які підлягають квотуванню із зазначенням кодів товарної номенклатури ЄС, а також обсягами для увезення зі ставкою увізного мита 0%, визначений у Доповненні до Додатку І-А до Угоди про асоціацію.

Для того, щоб скористатися нульовою ставкою мита, необхідно перевірити наявність невикористаного залишку у рамках правила розподілу тарифної квоти та надати докази відповідного походження товару.

Правила розподілу безмитних тарифних квот

Відповідно до законодавства Європейського Союзу розподіл (адміністрування) тарифних квот для імпорту здійснюється за двома принципами:

• «перший прийшов – перший обслуговується»

• через систему імпортних ліцензій

Важливо!

Відповідальними за резервування тарифних квот для імпорту є імпортери.

Адміністрування тарифних квот за принципом «перший прийшов – перший обслуговується» здійснюється Генеральним директоратом з питань оподаткування та митного союзу Європейської комісії незалежно від місця ввезення товарів до ЄС. Оформлення ввезення товару в рамках тарифної квоти відбувається залежно від наявності невикористаного залишку відповідної квоти на момент подачі супровідних документів. При цьому першим оформлюється той товар, супровідні документи до якого надійшли першими.

Розподіл тарифних квот за принципом «перший прийшов – перший обслуговується» розповсюджується на наступні товари:

• ячмінь, ячмінне борошно та гранули

• м'ясо баранини

• цукор

• зерно зернових злаків, оброблене іншими способами

• овес

• продукти переробки солоду та крохмалю

• гриби (основна та додаткова)

• часник

• оброблена продукція з молочних вершків

• інший цукор

• виноградний та яблучний соки

• цукрові сиропи

• крохмаль

• продукція з обробленого молока

• харчові продукти

• оброблена продукція із зернових

• оброблені томати

• солод та пшенична клейковина

• цукрова кукурудза

• оброблена продукція з цукру

• сигари та цигарки

• висівки, відходи та залишки

• оброблена продукція з масла

• манітол сорбіту

• оброблений крохмаль

• мед

• етанол.

Митні органи держав-членів ЄС через Єврокомісію списують обсяги поставок з відповідної тарифної квоти. Залишки обсягів квот оновлюються щоденно та доступні онлайн. Детальніше про те, як шукати інформацію щодо невикористаного залишку в рамках тарифних квот, читайте за посиланням.

Адміністрування тарифних квот через систему імпортних ліцензій віднесено до компетенції Генерального директорату Європейської комісії, відповідального за сільське господарство і розвиток сільських районів.

Видача ліцензій на ввезення у рамках тарифних квот здійснюється на запит імпортера держави-члена ЄС. Для цього потенційний імпортер українських товарів:

• подає відповідну заявку на право здійснення імпорту до Генерального директорату Європейської комісії, відповідального за сільське господарство і розвиток сільських районів;

• подає відповідну заявку до компетентних органів держави-члена ЄС, до якої імпортуватимуться товари, для отримання ліценції на імпорт у визначений для цього термін;

• сплачує страхові внески при поданні заявки на ліцензію (чи при отриманні права на здійснення імпорту). Такий страховий внесок повертатиметься при наданні доказів імпорту.

Розподіл тарифних квот через систему імпортних ліцензій поширюється на товари, зазначені у таблиці нижче. Також існують різні правила розподілу квот протягом року та обмеження у часі, протягом якого імпортер може зарезервувати відповідний обсяг квот. Детальні процедури ліцензування у рамках використання тарифних квот описані у відповідних імплементаційних регламентах Європейської комісії.

До того ж залежно від кількості заявок на отримання ліцензій на імпорт до ЄС, поданих у період, визначений для кожної тарифної квоти, буде застосовуватися коефіцієнт розподілу квоти із зазначенням % від заявленого з боку імпортера обсягу.

Інформація про залишки тарифних квот, які видаються через систему імпортних ліцензій, надається у разі звернення компетентного органу з відповідним запитом на адресу директорату Єврокомісії з питань сільського господарства.

Невикористаний залишок в рамках безмитних тарифних квот

Інформація про поточні залишки тарифних квот ЄС, які адмініструються на основі принципу «перший прийшов – перший обслуговується», доступна в режимі онлайн на сайті Генерального директорату з питань оподаткування та митного союзу Європейської комісії за посиланням.

База даних для тарифних квот на веб-сайті відображає баланс за кожною тарифною квотою, які застосовують у поточному році, а також минулого року. Сайт також містить дату вичерпання конкретної тарифної квоти. Ця інформація оновлюється ввечері кожного робочого дня. Однак, на жаль, пошук не можна здійснити за конкретним товаром, а тільки за номерами замовлення. Код товару відображається при відкритті сторінки конкретного замовлення.

Важливо!

Відповідальними за резервування тарифних квот для імпорту є імпортери.

Інформація про залишки тарифних квот, які видаються через систему імпортних ліцензій, надається у разі звернення компетентного органу з відповідним запитом на адресу Директорату Європейської комісії з питань сільського господарства.

Інформація щодо залишків також розміщена онлайн на сайті Директорату за посиланням. Розподіл тарифних квот розраховується на основі обсягу, що є в межах тарифної квоти та заявленого обсягу, як це повідомляється Єврокомісії національними органами влади.

Файл щодо тарифної квоти на імпортні товари найкраще використовується у поєднанні з панеллю закладок, яку можна побачити, завантаживши документ та відкривши його за допомогою Acrobat Reader.

Обсяги тарифних квот у 2017-2021 роках

Протягом 5 років для 18 категорій українських товарів передбачено збільшення обсягів тарифних квот. Наприклад, Угодою про асоціацію передбачене поступове збільшення обсягів тарифної квоти на виноградний та яблучний соки з 10 000 тонн/рік до 20 000 тонн/рік протягом 5 років. У 2017 р. обсяг квоти становив 12 000 тонн/рік, 2018 р. – 14 000 тонн/рік, 2019 р. становитиме 16 000 тонн/рік, 2020 р. – 18 000 тонн/рік, 2021 р., і далі щорічно – 20 000 тонн/рік.

Повний перелік товарів та квот у 2017-2021 можна переглянути за посиланням.

Крім того, у рамках додаткових торговельних преференцій ЄС запроваджено додаткові нульові тарифні квоти на імпорт української агрохарчової продукції.

З 01 жовтня 2017 року додаткові квоти почали діяти для 5 позицій українських агротоварів: мед (2 500 тонн), виноградний сік (500 тонн), ячмінне борошно, оброблені томати (3 000 тонн), овес (4 000 тонн). Додаткові квоти на пшеницю (65 000 тонн), кукурудзу (625 000 тонн) та ячмінну крупу (325 000 тонн) запроваджені з 01 січня 2018 року. Зазначені преференції будуть діяти три роки.

Період використання тарифних квот на мед, оброблені томати, виноградний сік, овес починається з 01 жовтня та закінчується 30 вересня наступного року. Адміністрування здійснюється за принципом «перший прийшов – перший обслуговується».

Водночас положеннями Угоди про асоціацію між Україною та ЄС передбачено, що розгляд питання щодо прискорення та розширення умов лібералізації буде можливий через 5 років з дати застосування торговельних положень Угоди. Таким чином, українська сторона матиме можливість провести відповідні консультації зі ЄС не раніше 2021 року.

Для того, щоб скористатися преференціями у рамках вільної торгівлі між Україною та ЄС (не оподатковуватися ввізним митом або оподатковуватися пільговим митом), товар має бути походженням з України та відповідати правилам походження.

У рамках співпраці України та ЄС застосовуються Правила походження, визначені Додатками (Доповненнями) І та ІІ до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження. Правила у рамках Конвенції замінили попередні правила, які закріплювалися Протоколом І до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС. Ця зміна відбулася відповідно до Рішення Підкомітету Україна - ЄС з питань митного співробітництва 21 листопада 2018 року.

Щоб товар отримав статус походження з України, він має відповідати одному з наступних правил:

1. Товар повністю вироблений в Україні (з продуктів українського походження).

2. Вироблений зі складовими з ЄС. Складові походженням з ЄС можна використовувати без обмежень, оскільки такі складові у рамках вільної торгівлі з ЄС не вважаються іноземними.

3. Використані іноземні складові не перевищують 10% вартості товару.

4. Товар відповідає умовам достатньої переробки (обробки) - детальні вимоги щодо кожного товару наведені у Додатку II Регіональної конвенції.

Основним документом, який підтверджує преференційний характер походження товару в рамках режиму вільної торгівлі, є сертифікат з перевезення товару EUR.1. Однак наявність сертифіката не вимагається у випадках, якщо:

• загальна фактурна вартість партії товарів походженням з України не перевищує 6 000 євро (для отримання преференцій у країнах ЄС експортер самостійно декларує походження товарів з України у декларації інвойсі);

• експортер має статус уповноваженого (затвердженого) незалежно від вартості товару (відповідно до статті 23 Правил походження);

• у країнах ЄС товари оподатковуються за нульовою ставкою ввізного мита Митного тарифу (за винятком положень Правил походження щодо кумуляції та квот).

Детальніше про процедуру походження можна дізнатися у Додатках (Доповненнях) І та ІІ до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження.

Сертифікат з перевезення товарів EUR.1

Отримання сертифікату з перевезення товарів EUR.1 в Україні відбувається згідно з відповідним Порядком, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 139 від 02 березня 2021 року.

Сертифікат видається митними органами України під час або після здійснення експорту товарів за місцем здійснення їх митного оформлення або за місцем державної реєстрації експортера. Термін дії сертифіката складає 4 місяці.

Сертифікат видається безоплатно у термін - не більше 8 робочих годин після реєстрації заяви на видачу сертифікату у відповідному структурному підрозділі митниці.

Передбачено застосування електронної заяви експортера для видачі сертифіката і видачу електронного сертифіката, а також запровадження на вебпорталі «Єдине вікно для міжнародної торгівлі» сервісу перевірки факту видачі сертифікатів EUR.1 у режимі реального часу.

Для отримання сертифіката експортер або його уповноважений представник повинен подати структурному підрозділу митниці наступні документи:

• письмову або електронну заяву, що містить декларацію від експортера (детальну інструкцію щодо заповнення бланку сертифіката можна знайти у розділі II Порядку);

• якщо передбачається постачання однієї партії - декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 1 Порядку), та/або декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 2);

• якщо передбачаються наступні постачання – довгострокову декларацію постачальника (виробника) товарів, що мають преференційний статус походження (додаток 3), та/або довгострокову декларацію постачальника (виробника) товарів, що не мають преференційного статусу походження (додаток 4). У такому разі при наступних постачаннях не буде вимагатися подання декларації.

Перелік підрозділів митниць, які здійснюють видачу сертифікатів та їх адреси розміщено за посиланням.

Преференційні правила походження у рамках Пан-Євро-Мед

Регіональна конвенція про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження (Пан-Євро-Мед) встановлює ідентичні правила походження товарів для взаємної торгівлі зі збереженням преференційних умов торгівлі.

Текст Конвенції доступний за посиланнями англійською та українською мовами

Учасниці Пан-Євро-Мед

Україна отримала статус учасниці Конвенції 01 лютого 2018 року. Наразі учасницями Конвенції є 25 сторін, а саме: ЄС, країни ЄАВТ (Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Швейцарія), Албанія, Алжир, Боснія і Герцеговина, Грузія, Єгипет, Ізраїль, Йорданія, Ліван, Косово, Македонія, Марокко, Молдова, Палестина, Сербія, Сирія, Туніс, Туреччина, Україна, Фарерські острови та Чорногорія.

Які переваги надає участь у Пан-Євро-Мед?

Країни-учасниці Конвенції у рамках угод про вільну торгівлю використовують ідентичні преференційні правила походження товарів на основі діагональної кумуляції. Це означає, що товари, які отримали статус походження в одній із країн-учасниць, можна використовувати у виробничих процесах у будь-якій з інших країн-учасниць без втрати ними преференційного статусу походження.

На практиці це означає, що при виробництві товарів в Україні можна закуповувати сировину та комплектуючі у країнах-учасницях Конвенції, з якими Україна уклала угоди про вільну торгівлю, а вже готову продукцію експортувати до інших членів Конвенції, використовуючи при цьому преференційні умови як для товарів походженням з України. Відповідно і українські матеріали та комплектуючі можуть використовуватись у виробництві у країнах-учасницях Конвенції для подальшого експорту у вигляді складових готової продукції.

Застосування серитфікату EUR.MED та сертифікату EUR.1

Стаття 15 Конвенції передбачає використання сертифікату з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III a Конвенції або сертифікату з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b Конвенції.

Після внесення змін до правил походження чинних угод вільної торгівлі при здійсненні зовнішньоекономічних операцій для отримання преференційного статусу при визначенні походження можна буде застосовувати сертифікат з перевезення товару EUR.1, зокрема для торгівлі з ЄС, або EUR-MED.

Коли можна буде застосовувати переваги участі в Конвенції?

Необхідною умовою використання преференцій Пан-Євро-Мед є укладення між сторонами Конвенції угод про зону вільної торгівлі, а також приведення до ідентичних умов походження товарів

Наразі Україна уклала угоди про вільну торгівлю з наступними учасницями Конвенції:

• ЄС

• ЄАВТ

• Ізраїль

• Грузія

• Македонія

• Молдова

• Чорногорія

Ці угоди містять протоколи про походження товарів, які мають відмінності, характерні для кожної з угод. Наразі Україна та ЄС вже використовують відповідні Правила походження визначені Додатками (Доповненнями) І та ІІ до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження, які замінили попередні правила, визначені Протоколом І до Угоди про асоціацію між Україною та ЄС (ці зміни прийняті Рішенням Підкомітету Україна-ЄС з питань митного співробітництва 21 листопада 2018 року).

На стадії переговорів знаходяться також угоди про вільну торгівлю з наступними країнами-членами Конвенції: Туреччина, Сербія. Правила походження Пан-Євро-Мед автоматично будуть застосовуватися у цих угодах з моменту набуття ними чинності.

Потенційний ефект від участі

За попередніми оцінками Мінекономрозвитку, перспективними секторами економіки для застосування положень Конвенції є виробництво автомобільних комплектуючих, машинобудування, деревообробна промисловість (виробництво готових меблів), текстильна промисловість та виробництво взуття.

Пан-Євро-Мед - це також нові можливості для участі українського бізнесу у регіональних та міжнародних ланцюгах доданої вартості. Прогнозована майбутня лібералізація торгівлі, реалізована за умовами угод про вільну торгівлю у регіоні Пан-Євро-Ме, може досягти ефекту створення торгівлі у обсязі до 7% (понад 1,5 млрд дол. США). У цілому потенційне створення торгівлі шляхом приєднання нашої держави до Пан-Євро-Мед може оцінюватися у межах 3 млрд. доларів США, а у випадку активного долучення до використання принципу діагональної кумуляції у регіоні, ця цифра може сягнути і 23 млрд доларів США за найбільш оптимістичним сценарієм.

Принципи гармонізованого законодавства ЄС щодо вимог до продукції

I. Відповідність вимогам незалежно від походження продукції

На ринку ЄС діють однакові вимоги до продукції, незалежно від того, чи виготовлена продукція в ЄС чи поза його межами.

II. Гармонізоване законодавство ЄС стосується тільки суттєвих вимог, яким повинна відповідати продукція, введена в обіг на ринку ЄС

• суттєві вимоги - це фундаментальні вимоги, які пов'язані з охороною здоров'я та безпекою користувачів, захистом власності, обмеженістю ресурсів або захистом навколишнього середовища тощо;

• суттєві вимоги визначають результати, які повинні бути досягнуті, або ризики, які мають враховуватися, але не визначають технічних рішень для здійснення цього;

• точне технічне вирішення може бути надане стандартом або іншими технічними специфікаціями за вибором виробника;

III. Технічні специфікації для продукції регулюються гармонізованими стандартами, які можуть застосовуватись поряд із законодавством

• гармонізовані стандарти є добровільними для застосування;

• приймаються європейськими організаціями зі стандартизації на запит Європейської комісії для застосування Гармонізованого законодавства;

• діють ідентично у всіх країнах ЄС;

• надають презумпцію відповідності суттєвим вимогам, які вони охоплюють, якщо посилання на них були опубліковані в Офіційному віснику Європейського Союзу.

IV. На ринку ЄС діє презумпція відповідності суттєвим вимогам законодавства в ЄС

Презумпція відповідності означає, що продукція або пов’язані з нею процеси та методи виробництва відповідають вимогам відповідного гармонізованого законодавства (технічного регламенту), поки не буде доведено інше.

V. Відповідність продукції може бути продемонстрована не лише за допомогою гармонізованих стандартів, але й за допомогою технічних специфікацій

• виробник може на вибір застосовувати національні стандарти, європейські або міжнародні стандарти, які не є гармонізованими, або інші технічні специфікації, щоб забезпечити відповідність вимогам;

• у такому разі виробнику не надається презумпції відповідності, тобто виробник нестиме тягар доведення, що технічні специфікації задовольняють суттєві вимоги.

VI. На ринку ЄС діє горизонтальна політика з оцінки відповідності та правила щодо простежуваності

Cистема контролю замість того, щоб фокусуватися на перевірці готового продукту, сфокусована на ризику.

VIII. Відповідальність за невідповідну продукцію може бути покладена на будь-яку особу в ланцюгу постачання та розповсюдження. При цьому існує особлива роль імпортера.

Під час імпорту продукції з країн поза межами ЄС імпортер бере на себе певні обов’язки, які деякою мірою відображають обов’язки виробника.

Дізнайтеся більше нижче.

Технічні регламенти та стандарти

Перш, ніж продукт потрапить на європейський ринок, виробник повинен продемонструвати його відповідність всім правовим вимогам. Кожен технічний регламент ЄС встановлює технічні процедури оцінки відповідності товару його вимогам. Виробники можуть вибирати між різними процедурами оцінки відповідності, передбаченими у законодавстві ЄС. Оцінку відповідності продукту може провести або сам виробник, або орган з оцінювання відповідності, залежно від положень галузевого законодавства. Деякі директиви вимагають, щоб відповідність оцінювали саме такі органи.

Процес оцінювання відповідності включає наступні заходи: тестування, інспектування та сертифікацію, з метою визначити, чи дотримано всіх вимог законодавства щодо технічної гармонізації. Деякі директиви ЄС також приписують маркувати товар знаком «CE», який свідчать, що виробник перевірив відповідність товару вимогам ЄС стосовно безпечності, нешкідливості для здоров’я і довкілля, а також, що продукт відповідає законодавству ЄС. Не всі товари повинні мати маркування «СЕ». Специфічні директиви, де йдеться про позначення «СЕ», стосуються тільки окремих категорій продукції.

У рамках процедури оцінювання відповідності, передбаченої належним (галузевим) законодавством, виробник повинен заповнити декларацію ЄС про відповідність (DоC). Ця декларація повинна містити всю необхідну інформацію про законодавчі акти, згідно з якими її складено, а також про виробника, уповноважений орган, якщо потрібно, про продукт, і де належить – посилання на гармонізовані стандарти або інші нормативні документи.

Виробник зобов’язаний:

• Провести оцінювання відповідності.

• Зібрати технічну документацію.

• Скласти декларацію ЄС про відповідність (DoC).

• Де належить, позначити товар маркуванням «CE».

Імпортери продукції до ЄС із третіх країн повинні перевіряти, чи виробники з-поза меж ЄС виконали всі необхідні вимоги

Процес оцінювання відповідності залежить від директив, застосованої до конкретної продукції, але загалом складається з таких етапів:

1. Визначення директив і гармонізованих стандартів, які можуть бути застосовні до цього продукту.

Вони містять основні вимоги до продукту, наприклад, безпечність, формулюються на рівні ЄС і викладені в загальних рисах у цих директивах. Гармонізовані європейські стандарти містять посилання на відповідні директиви і докладно пояснюють головні вимоги щодо безпеки у технічних термінах.

2. Перевірка специфічних вимог до продукту.

Виробник повинен гарантувати, що його продукція відповідає основним вимогам належного законодавства ЄС. Використання гармонізованих стандартів залишається добровільним, але засвідчуватиме відповідність; утім виробник може вибрати інші способи виконання цих важливих вимог. Якщо виробник не дотримується вимог безпеки гармонізованого стандарту, йому доведеться показати безпечність продукту, представивши відповідну документацію.

3. Визначення, чи вимагається незалежна оцінка відповідності від органу з оцінювання відповідності.

Кожна директива стосовно певних продуктів визначає, чи слід залучати до процедури оцінювання відповідності уповноважену третю сторону (нотифікований орган). Це обов’язково не для всіх товарів. Національні органи влади уповноважують ці органи і «нотифікують» (повідомляють) їх Європейській комісії. Нотифіковані органи реєструють у базі даних NANDO (New Approach Notifed and Designated Organisations).

4. Випробування продукту і перевірка його відповідності.

Виробник відповідальний за тестування своїх продуктів і перевірку їх відповідності законодавству ЄС (процедура оцінки відповідності). Як правило, процедура включає оцінювання ризику. Застосування відповідних гармонізованих європейських стандартів засвідчує дотримання основних вимог директив.

5. Підготовка технічної документації.

Виробники повинні підготувати технічну документацію, обумовлену директивами, для оцінювання відповідності продукції, висунутим до неї вимогам, а також для оцінювання ризику. Цю документацію та декларацію ЄС про відповідність слід надати відповідним національним органам на вимогу.

6. Складання декларації ЄС про відповідність та, у разі потреби, маркування «CE».

Виробник повинен скласти і підписати декларацію ЄС про відповідність на підтвердження відповідності продукту вимогам. Якщо будь-який нотифікований орган брав участь на етапі контролю виробництва, слід також зазначити його ідентифікаційний номер. За відповідних вимог, виробник повинен маркувати продукт знаком «CE» згідно з його правовою формою на виробі або на платівці з даними. Він має бути помітним, розбірливим і не піддаватися видаленню.

Гармонізовані стандарти

Гармонізовані стандарти (Harmonised Standarts) – це технічні специфікації, які дозволяють виконати обов’язкові (суттєві) вимоги.

Гармонізовані стандарти розробляють європейські органи стандартизації: Європейський комітет зі стандартизації (CEN), Європейський комітет зі стандартизації в електротехніці (CENELEC), Європейський інститут телекомунікаційних стандартів (ETSI). Гармонізовані стандарти публікуються в Офіційному журналі Європейських спільнот і впроваджуються у національні правові системи як національні стандарти з ідентичними характеристиками.

Перелік затверджених гармонізованих стандартів можна знайти за посиланням.

Гармонізований стандарт може містити специфікації, що стосуються не лише суттєвих вимог; а також може не покривати всі суттєві вимоги. Відповідні суттєві вимоги, які покриває гармонізований стандарт, зазвичай зазначаються в окремому інформаційному додатку до гармонізованого стандарту.

Гармонізовані стандарти є добровільними для використання.

Європейські оцінювальні документи (European Assessment Documents, EADs) – це гармонізовані технічні специфікації.

Їх розробляє Європейська організація з технічного оцінювання (European Organіsatіon of Technіcal Assessment, EOTA), коли продукт не охоплений або не повністю охоплений гармонізованим європейським стандартом. Розробка EAD базується на консенсусі призначених органів з технічного оцінювання у рамках визначеної процедури. Їй може передувати запит виробника на європейське технічне оцінювання (European Technіcal Assessment, ETA). Більше інформації можна знайти за посиланням.

Список виданих ETA можна знайти за посиланням.

Етапи відповідності вимогам

Виробники відіграють вирішальну роль у забезпеченні безпеки товарів, які знаходяться на ринку ЄС. Вони несуть відповідальність за перевірку того, чи відповідає їх продукція вимогам безпеки, охорони здоров'я та захисту навколишнього середовища в ЄС.

Порядок дій для експорту до ЄС промислової продукції, яка підпадає під сертифікацію і маркування знаком  «СЕ»

• Визначити вимоги ЄС для цієї продукції — директиви (регламенти), гармонізовані стандарти, процедуру сертифікації, національні вимоги (дивіться на Export Helpdesk, www.eur-lex.europa.eu);

• Здійснити оцінку відповідності;

Оцінка відповідності – це процес, який здійснюється виробником для демонстрації того, що встановлені вимоги стосовно продукції були виконані.

Відповідальним за проведення оцінки відповідності є виробник. Якщо виробник доручає субпідряднику проектування або виробництво, він все одно залишається відповідальним за проведення оцінки відповідності. Продукція підлягає оцінці відповідності як на стадії проектування, так і на стадії виробництва.

Існує три можливості проведення оцінки відповідності:

• Залучення третьої сторони не вимагається. Це може стосуватись випадку, коли декларації (яка супроводжується відповідними технічними експертизами та документацією) виробника достатньо, щоб забезпечити відповідність конкретної продукції відповідним законодавчим вимогам. У цьому випадку виробник сам здійснює всі необхідні контрольні заходи та перевірки й складає технічну документацію, а також забезпечує відповідність процесу виробництва;

• Оцінка відповідності здійснюється із залученням внутрішньофірмового акредитованого органу з оцінки відповідності, який є частиною організації виробника. Однак, цей внутрішньофірмовий орган не повинен здійснювати жодної іншої діяльності, ніж оцінка відповідності, та повинен бути незалежним від будь-яких комерційних, проектувальних чи виробничих підрозділів (більш детально див. Статтю R21 Рішення № 768/2008/ЕС). Він повинен продемонструвати той же рівень технічної компетентності та неупередженості, що й зовнішні органи з оцінки відповідності, шляхом акредитації. Там, де це необхідно для конкретного сектора, законодавець може взяти до уваги той факт, що виробники використовують добре обладнані випробувальні лабораторії чи приміщення, а їхня компетентність буває іноді вищою, ніж можливості деяких зовнішніх органів. Це може стосуватись нової інноваційної складної продукції, для якої найсучасніші науково-технічні знання щодо випробувань залишаються у виробників.

• Втім, у деяких інших випадках законодавець може вважати за необхідне залучення третьої сторони, тобто зовнішнього органу з оцінки відповідності. Такий орган повинен бути неупередженим і повністю незалежним від організації або продукції, яку він оцінює (див. також Статтю R17(3) Рішення № 768/2008/ЕС, він не може займатись будь-якою діяльністю, яка може вплинути на його незалежність (див. також Статтю R21(2)(c) Рішення № 768/2008/ЕС), і, таким чином, він не може мати інтересів користувача або інших інтересів стосовно продукції, яка має бути ним оцінена.

Нотифіковані органи є органами з оцінки відповідності, які були офіційно призначені своїм національним органом влади на здійснення процедур оцінки відповідності у виконують завдання, що стосуються процедур оцінки відповідності, які встановлені в застосовному технічному гармонізованому законодавстві, коли вимагається залучення третьої сторони.

Головне – пересвідчитися у технічній компетентності такого органу. Наприклад, перевірте, чи ваш «кандидат» акредитований одним з членів ЕА*. European cooperation for Accreditation – Європейська кооперація з акредитації - асоціація національних органів з акредитації Європи, офіційно призначених владою своїх держав на проведення акредитації організацій, які надають послуги з оцінки відповідності (сертифікація, верифікація, інспектування, випробування та калібрування).

База даних нотифікованих та призначених органів (NANDO)

Комплексна взаємодія з європейськими лабораторіями передбачає узгодження фінансових та інших умов проведення випробувань, митне очищення зразків продукції, доставку їх до лабораторії, контроль за перебігом випробувань, зворотний вивіз зразків продукції (за необхідності), отримання замовником протоколів випробувань.

На підставі протоколів випробувань, нотифікованим органом Євросоюзу видається Сертифікат відповідності ЄС (CE Certificate of Conformity).

• Оформити декларацію відповідності.

Декларація ЄС про відповідність (declaration of conformity) - документ, який випускає виробник продукції або його уповноважений представник, що підтверджує відповідність продукції вимогам безпеки ЄС.

Виробник або уповноважений представник, який є резидентом ЄС, повинен скласти та підписати декларацію ЄС про відповідність в якості частини процедури оцінки відповідності перед введенням продукції в обіг. Складаючи та підписуючи декларацію ЄС про відповідність, виробник бере на себе відповідальність за відповідність продукції.

Декларація про відповідність повинна містити інформацію про виробника, (або уповноваженого представника), інформацію про продукт (марку, серійний номер), всі відомості, необхідні для визначення Гармонізованого законодавства Союзу, згідно з яким її було видано, посилання на гармонізовані стандарти та інші технічні специфікації (якщо необхідно), а також інформацію про нотифікований орган, якщо такий залучався.

Якщо на продукцію поширюються кілька актів Гармонізованого законодавства ЄС, які вимагають складання декларації ЄС про відповідність, вимагається єдина декларація про відповідність.

Зміст декларації ЄС про відповідність або визначається примірною декларацією, що міститься в Додатку III до Рішення №768/2008/ЕС, або примірною декларацією, яка є безпосереднім додатком до відповідного акта секторального Гармонізованого законодавства Союзу.

Шаблон декларації про відповідність можна завантажити за посиланням.

При цьому декларація ЄС про відповідність повинна бути перекладена мовою або мовами, які вимагаються Державою-членом, в якій продукція вводиться в обіг або надається на ринку.

Важливо!

Декларація ЄС про відповідність повинна зберігатись протягом 10 років з дати введення продукції в обіг, якщо законодавством не передбачений будь-який інший строк зберігання.

• Нанести маркування знаком «СЕ».

Після виконання вимог щодо оцінки відповідності, на продукт або на його пакування необхідно нанести знак «СЕ». Маркування «СЕ» свідчить, що продукція відповідає всім чинним вимогам безпечності ЄС і пройшла процедуру оцінки відповідності.

Регламент (EC) № 765/2008 встановлює загальні принципи, що регламентують маркування знаком CE, у той час як Рішення № 768/2008/ЕС передбачає правила, що регламентують його нанесення. Секторальні акти Гармонізованого законодавства Союзу, які передбачають маркування знаком CE, базуються на цих актах.

Загальні правила щодо маркування «СЕ»:

• Знак «СЕ» наноситься виробником (який є або не є резидентом ЄС) або його уповноваженим представником, який є резидентом Союзу;

• Наносячи знак «СЕ», виробник заявляє під свою виключну відповідальність, що продукція відповідає всім застосовним законодавчим вимогам Союзу та що були успішно виконані необхідні процедури оцінки відповідності;

• Загалом, знак «СЕ» має бути пов’язаний із самим товаром, але його також можна розмістити на упаковці, в посібниках та інших супровідних документах.

Є певні правила використання знаку «СЕ» для маркування товару, а також правила відображення знаку «СЕ». Правила використання позначки «CE» варіюються залежно від конкретної директиви ЄС щодо конкретного товару, але загальні правила наступні:

• повинен бути нанесений у видимий, розбірливий та незмивний спосіб на продукцію або на табличку з відомостями про неї.

• має єдину форму у вигляді знаку «CE» із зазначенням ідентифікаційного номера уповноваженого органу, який задіяний на стадії контролю виробництва, у разі, якщо треба було сприяння третьої сторони.

Форма знаку «СЕ» доступна за посиланням.

• Оформити технічний файл.

Гармонізоване законодавство ЄС зобов'язує виробника скласти технічну документацію (Технічний файл), яка містить інформацію для демонстрації відповідності продукції застосовним вимогам.

Зміст технічної документації встановлюється у кожному акті Гармонізованого законодавства Союзу стосовно відповідної продукції. Відомості, що містяться в документації, залежать від характеру продукції та від того, що вважається необхідним з технічної точки зору для демонстрації відповідності продукції суттєвим вимогам або, якщо застосовувалися гармонізовані стандарти, відповідності цим стандартам шляхом зазначення суттєвих вимог, які охоплюються такими стандартами.

Немає чіткого шаблону Технічного файлу, однак, як правило, документація повинна містити:

• опис продукції та її використання за призначенням;

• проєкт, схеми, плани, що показують наявність і взаємозв'язок компонентів, особливості монтажу, властивості серійного виробництва; а також охоплювати проектування, виготовлення та функціонування продукції;

• перелік єдиних стандартів якості та / або інших технічних особливостей, посилання на які були опубліковані в Офіційному журналі ЄС, які застосовуються повністю або частково, описи рішень, ухвалених для приведення якості товарів у відповідність до вимог законодавства в тих випадках, коли єдині стандарти якості не застосовувалися;

• результати проєктування, проведених випробувань тощо;

• звіт щодо проведених досліджень та тестів.

Такі загальні вимоги до змісту технчного файлу визначені в Додатку II до Рішення № 768/2008/ЕС.

Технічний файл, як і декларація відповідності повинні зберігатись протягом 10 років, починаючи з дати введення продукції в обіг, якщо будь-який інший термін зберігання чітко не передбачений застосовним Гармонізованим законодавством ЄС.

• Призначити уповноваженого представника підприємства в ЄС (резидента ЄС – імпортер, дистриб’ютор тощо).

Обов’язки економічних операторів в ланцюгу постачання

Економічні оператори, які беруть участь в мережі постачання та дистрибуції, повинні вжити належних заходів щоб продукція, яку вони розміщують на ринку ЄС, відповідала всім обов’язковим вимогам ЄС.

Законодавство ЄС визначає в якості економічних операторів (суб’єктів господарської діяльності) виробника, уповноваженого представника, імпортера та дистриб’ютора.

Виробник

Виробник - це будь-яка фізична або юридична особа (резидент чи нерезидент ЄС), яка:

• виготовляє (або замовляє проектування чи виготовлення) продукцію та вводить її в обіг під своїм власним найменуванням або торговою маркою;

• збирає, упаковує, обробляє або маркує готову продукцію і вводить її в обіг під своїм найменуванням або торговою маркою;

• вводить в обіг продукцію, що була у вжитку з третьої країні, а будь-яку продукцію, яка не була виготовлена в ЄС;

• імпортер або дистриб’ютор (розповсюджувач), що змінює продукцію або постачає її під своїм найменуванням або торговою маркою.

• Це означає, що якщо продукція продається під найменуванням або торговою маркою іншої особи, саме ця особа буде вважатись виробником.

Обов’язки виробника:

• Провести оцінку відповідності або замовити її проведення третій стороні (нотифікованому органу). У будь-якому випадку, виробник несе повну відповідальність за відповідність продукції

• Скласти необхідну технічну документацію

• Скласти Декларацію про відповідність

• Супроводити продукцію інструкціями та інформацією щодо її безпечності, відповідно до законодавства ЄС

• Забезпечити виконання вимог щодо простежуваності продукції

• Нанести маркування відповідності (знак CE та, там, де необхідно, інші знаки) на продукцію згідно із відповідним законодавством

• Забезпечити наявність процедур, щоб серійне виробництво гарантувало додержання відповідності

• Сертифікувати продукцію та/або систему якості, якщо це необхідно.

• Важливо! Виробник повинен співпрацювати з компетентними національними органами, які здійснюють ринковий нагляд, у випадку, якщо продукція становить ризик або є невідповідною.

Уповноважений представник

Виробник може призначити уповноваженого представника в ЄС (імпортер, дистриб’ютор), щоб діяти від його імені при виконанні певних завдань. При цьому виробник, який не є резидентом ЄС, не зобов’язаний мати уповноваженого представника.

Уповноважений представник:

• резидент ЄС;

• особа, що діє від імені виробника на виконання певних завдань адміністративного характеру;

• не є торговим представником виробника;

• не може складати технічну документацію; змінювати продукцію за власною ініціативою з метою приведення її у відповідність; здійснювати заходи, необхідні для забезпечення того, що виробничий процес забезпечував відповідність продукції.

Уповноважений представник може бути призначений для виконання наступних завдань:

• наносити на продукцію знак CE (та інше маркування, якщо необхідно), а також номер нотифікованого органу,

• складати та підписувати декларацію ЄС про відповідність,

• зберігати декларацію та технічну документацію для надання у розпорядження національних органів ринкового нагляду та співпрацювати з ними на їхню вимогу,

• надавати компетентному національному органу всю інформацію та документацію, необхідну для засвідчення відповідності продукції, на вмотивований запит такого органу,

• співпрацювати з компетентними національними органами, на їхню вимогу, щодо вжиття будь-яких дій для усунення ризиків, спричинених продукцією, яка входить до сфери їх відповідальності.

Імпортер

Імпортер - це фізична або юридична особа, обов’язки якої значною мірою будуються на типі обов’язків, які покладаються на виробника, що є резидентом Європейського Союзу. В ЄС імпортер - це не просто перепродавець продукції, він відіграє ключову роль у гарантуванні відповідності імпортованої продукції.

Імпортер:

• резидент ЄС;

• вводить продукцію з третьої країни в обігу на ринку ЄС;

• має забезпечити, що виробник правильно виконав свої обов’язки.

Перед введенням продукції в обіг імпортер повинен забезпечити:

• що виробник провів належні процедури оцінки відповідності;

• що виробник склав технічну документацію, наніс знак відповідності (наприклад, знак CE), виконав свої зобов’язання щодо простежуваності та супроводив, де необхідно, продукцію інструкціями та інформацією щодо безпечного використання в разі необхідності.

Імпортер також повинен:

• зазначити свої (1) найменування, (2) зареєстровану торгову назву або торгову марку та (3) адресу, за якою з ним можна зв'язатись стосовно продукції;

• забезпечити, що протягом періоду, коли продукція перебуває під його відповідальністю, зберігання або транспортні умови не впливають негативно на відповідність продукції вимогам ЄС;

• зберігати копію декларації ЄС про відповідність протягом 10 років після того, як продукція була введена в обіг, або протягом періоду, передбаченого для окремого товару;

• забезпечити, що технічна документація може бути надана компетентному національному органу на його вимогу;

• на вимогу органів ринкового нагляду імпортер повинен надати відомості про будь-якого суб’єкта господарської діяльності, який поставив йому і якому він поставив продукцію (протягом 10 років).

В окремих випадках від імпортера, як і від виробника, може вимагатися провести або замовити проведення випробувань зразків продукції, яка вже введена в обіг. При цьому імпортери, які мають підстави вважати, що продукція, введена ними в обіг, не відповідає вимогам ЄС, повинні негайно вжити коригувальних заходів, необхідних для приведення продукції у відповідність, вилучити або відкликати її, якщо це необхідно. Більше того, якщо продукція становить ризик, імпортери мають негайно проінформувати про це компетентні національні органи в країнах ЄС.

Дистриб’ютор

Дистриб’ютор (або розповсюджувач) - це фізична або юридична особа в ланцюгові постачання, котра надає продукцію на ринку, яка не є ані виробником, ані імпортером, але відіграє ключову роль в контексті ринкового нагляду.

Перед наданням продукції на ринку дистриб’ютор повинен пересвідчитись, що:

• на продукцію нанесені всі необхідні знаки відповідності (наприклад, знак CE);

• продукція супроводжується відповідними документами (наприклад, декларацією ЄС про відповідність), інструкціями та інформацією щодо її безпечності за необхідністю;

• виробник та імпортер зазначили своє (1) найменування, (2) зареєстровану торгову назву або торгову марку та (3) адресу, за якою з ним можна зв'язатись стосовно продукції.

   

У разі ризиків для споживача, дистриб’ютор повинен інформувати виробника або імпортера та співпрацювати з компетентним органом для запобігання або мінімізації цих ризиків, а саме:

• ініціювати коригувальні заходи, якщо існує підозра у невідповідності вимогам;

• допомагати органам ринкового нагляду у визначенні особи виробника або імпортера, відповідального за продукцію;

• співпрацювати з компетентним органом і надавати всю інформацію та документацію, необхідну для демонстрації відповідності продукції;

• на запит органів ринкового нагляду надавати відомості про особу будь-якого суб’єкта господарської діяльності, який поставив йому або якому він поставив продукцію (протягом 10 років).

Загальна безпечність продукції

Безпечність є ключовою вимогою до продукції на ринку ЄС. При цьому «безпечна продукція» – це будь-яка продукція, що не становить собою жодного ризику або лише мінімальний ризик, сумісний із використанням виробу, який можна вважати за прийнятний і який відповідає високому рівню охорони безпеки і здоров’я людей.

Загальні вимоги ЄС до безпечності продукції встановлені у Директиві 2001/95/ЕС, що доступна за посиланням англійською та українською мовами.

Зобов’язання щодо безпеки продукції застосовні до всіх фахівців в ланцюжку виробництва та постачання, які можуть вплинути на характеристики безпечності продукції. Зокрема, Директива покладає зобов’язання моніторити безпечність продукції та надавати документи, які дозволяють простежити весь ланцюг виробництва та переміщення товару. Директива також впроваджує систему оперативного обміну інформацією (систему RAPEX) між органами влади держав-членів та Європейською комісією щодо заходів для запобігання, обмеження або встановлення спеціальних умов ринку чи використання товарів, що створюють серйозні ризики.

Що робити, щоб підтвердити безпечність продукції?

Контроль за безпекою продукції покладається на компетентні органи держав-членів ЄС. Процедури з оцінки відповідності здійснюються виробником продукції або третьою стороною, яка несе відповідальність за таку оцінку. Маркування «СЕ» вказує, що продукт відповідає всім чинним вимогам і пройшов процедуру оцінки відповідності.

Детальніше про про процедуру оцінки відповідності та маркування «СЕ» читайте за посиланням.

Використання хімічних речовин

Розміщення на ринку ЄС деяких хімічних речовин та продукції, що їх містить, повинно задовольняти вимогам законодавства ЄС, спрямованим на забезпечення високого рівня захисту здоров’я людей і довкілля. До такої продукції застосовуються наступні положення:

• Загальні процедури реєстрації, оцінювання, дозволу та обмеження хімікатів, запроваджені Регламентом №1907/2006 (Регламент REACH від англ. Registration, Evaluation and Authorisation of Chemicals)

• Спеціальні положення з класифікації, маркування та пакування речовин і сумішей, визначені Регламентом №1272/2008

• Особливі умови для засобів захисту рослин і біоцидних продуктів, описані у Регламенті №1107/2009 і Регламенті №528/2012 відповідно.

1. Реєстрація, оцінювання, дозвіл і обмеження хімікатів (REACH)

Ця вимога застосовується до всіх хімікатів - не тільки тих, що використовуються в промислових процесах, а й тих, що ми вживаємо в щоденному житті, наприклад, в очисниках, фарбах, а також в складі одягу, меблів та електроприладів.

Реєстрація

Компанії, які виробляють або імпортують одну і більше тонн хімічних речовин на рік, незалежно від їх небезпечності, повинні подати заявку на реєстрацію в центральну базу даних Європейського хімічного агентства (ECHA). Процедура реєстрації включає в себе подання технічного досьє, що містить інформацію про речовину і настанови щодо безпечного поводження з нею. При поставці в обсязі десять тонн і більше компанії також повинні представити звіт хімічної безпеки – документ з оцінювання безпечності речовини, з описом безпечного поводження для всіх відомих використань і виробничих процесів.

Оцінювання

Процедури оцінювання дозволяють адміністративним органам визначити, чи потрібне подальше тестування, і оцінити відповідність вимогам наданої підприємством інформації (оцінювання досьє). Речовини, які ймовірно становлять небезпеку для здоров’я чи довкілля, обирають для оцінювання. Це може мати наслідком відповідно процедури дозволу чи обмеження.

Дозвіл

Речовини, які становлять особливу небезпеку (канцерогени, мутагени, стійкі, токсичні речовини, та здатні до біоакумуляції і т.д.) підпадають від процедуру надання дозволу. Компанії, які звертаються по дозвіл, повинні довести, що ризики, пов’язані з цими речовинами, належно контролюються або що соціально-економічні вигоди від їх використання переважають ризики.

Обмеження

Деякі хімічні речовини або суміші, що створюють неприйнятний ризик, можуть бути повністю заборонені в ЄС (наприклад, асбест), обмежені у використанні для певний цілей (наприклад, фталати у дитячій продукції) або обмежені у рівні концентрації. Обмеження поширюються на всіх виробників, імпортерів, кінцевих споживачів і дистриб’юторів речовини, якщо виробництво, використання або розміщення на ринку цієї речовини зазначено в Додатку XVІІ Регламенту REACH.

2. Класифікація, маркування і пакування речовин та сумішей

Регламент №1272/2008 запроваджує на території ЄС нову систему маркування, засновану на Глобально узгодженій системі ООН (англ. Globally Harmonized System або GHS), яка встановлює класифікацію хімічних речовин відповідно до їх небезпечних властивостей і визначає піктограми та інші позначення для маркування.

Класифікація

Класифікація заснована на категоріях, визначених у Додатку VІ до Регламенту за рівнем і специфікою небезпеки. Ці категорії включають вибухові речовини, горючі речовини або суміші, високотоксичні, небезпечні для водного середовища і т.д. Критерії класифікації та маркування небезпечних речовин і сумішей визначені в Додатку І (зокрема, фізична загроза, небезпека для здоров’я, довкілля та інші додаткові класи небезпеки для ЄС).

Маркування

Хімічна речовина або суміш має бути маркована з обов'язковим зазначенням наступної інформації:

• назва речовини або суміши та/або ідентифікаційний номер

• назва, адреса і телефон постачальника

• номінальна кількість (обсяг) речовини або суміші

   

Паспорт безпеки хімічної речовини (продукту, матеріалу) (англ. material safety data sheet – MSDS; safety data sheet – SDS) – зведений документ, який включає в себе інформацію про небезпеки продукту та поради про заходи безпеки. MSDS вважається важливою частиною документації на хімічну продукцію і використовується для надання правдивої інформації замовникам речовини.

Паспорт обов'язковий при здійсненні експортно-імпортних операцій, сертифікації та при отриманні інших документів.

Паспорт SDS розробляється на продукцію, що застосовується в повсякденному житті чи промисловості і обов'язково включає дані, які необхідні для безпечної життєдіяльності людини і збереження навколишнього середовища.

Паспорт безпеки хімічної речовини служить довідковим посібником і може бути складений у вільній формі, включаючи 16 обов'язкових пунктів із зазначенням фізичних властивостей речовини, згадки про токсичності, впливі на самопочуття, заходи надання першої допомоги, хімічної активності, умови зберігання та переробки, необхідності застосування захисного спорядження та спеціальних засобів захисту, методах знищення.

Пакування

Пакування небезпечних речовини та сумішей повинно відповідати наступним вимогам:

• Упаковка повинна запобігати втраті вмісту, за винятком випадків, коли є спеціальні запобіжні пристрої

• Матеріали, з яких виготовлено упаковку, повинні бути стійкими, якщо вони контактують із вмістом

• Упаковка повинна бути міцною і мати герметичні кріплення.

• У деяких випадках потрібні спеціальні захисні кріплення для дітей і тактильні попередження.

3. Особливі умови для засобів захисту рослин і біоцидних продуктів

Щодо засобів захисту рослин і біоцидних продукти передбачені наступні процедури при розміщенні на ринку ЄС:

• Затвердження діючих речовин

• Дозвіл на розміщення на ринку продукту

• Відповідне маркування і пакування

Вимоги щодо простежуваності продукції

Простежуваність - це можливість простежити історію продукції.

Вимоги щодо простежуваності сприяють здійсненню ринкового нагляду, дозволяють органам ринкового нагляду знайти відповідальних суб’єктів господарської діяльності та отримати докази відповідності продукції вимогам ЄС, а виробнику - ефективно контролювати процес виробництва та постачальників перед реалізацією продукції, а також контролювати ланцюг розповсюдження продукції після її введення в обіг.

Виробник зобов’язаний виконувати наступні вимоги щодо простежуваності:

• зазначити такі три елементи: свої (1) найменування, (2) зареєстровану торгову назву або зареєстровану торгову марку і (3) єдину контактну поштову адресу. Ця інформація вказується на продукції або, якщо це неможливо внаслідок розміру або фізичних характеристик продукції, на упаковці або в супровідному документі. При цьому імпортери, які розміщують продукцію на ринку, також повинні вказати своє ім’я, зареєстровану торгову назву чи марку та контактну адресу;

• забезпечити нанесення на продукцію номера типу, партії або серії чи будь-якого іншого елементу, що дозволяє її ідентифікувати;

• зберігати технічну документацію і декларацію ЄС про відповідність протягом 10 років після того, як продукція була введена в обіг, або протягом періоду, який визначено для цієї продукції.

Система швидкого оповіщення RAPEX

Система швидкого сповіщення про непродовольчі товари, що створюють серйозний ризик - RAPEX (Rapid Alert System for non-food products posing a serious risk) - функціонує на рівні ЄС з метою оперативного обміну інформацією між державами-членами ЄС та Єврокомісією у разі виявлення продукції, яка становить серйозну небезпеку. Система RAPEX охоплює нехарчову споживчу та професійну продукцію. Вона однаково застосовується до негармонізованої продукції та до продукції, на яку поширюється Гармонізоване законодавство Союзу

Процедури функціонування RAPEX встановлені Директивою 2001/95 про загальну безпечність продукції (статті 10, 12 та Додаток ІІ).

Система швидкого оповіщення дозволяє національній владі швидко обмінюватися інформацією про небезпечні продукти, тим самим дозволяючи іншим країнам-членам моніторити свій ринок та вжити відповідних заходів, якщо той самий продукт буде знайдено.

Процедура RAPEX полягає в наступному:

• Якщо встановлено, що продукція є небезпечною, компетентний національний орган вживає належних заходів для усунення ризику. Він може вилучити продукцію з обігу, відкликати її від споживачів або винести попередження. Потім Національний контактний пункт інформує Європейську Комісію про продукцію, ризики, які вона становить, та заходи, що вживаються органом для запобігання ризикам і нещасним випадкам.

• Європейська комісія поширює інформацію, яку вона отримує, серед Національних контактних пунктів усіх інших країн ЄС. Вона публікує щотижневі огляди продукції, яка становить серйозний ризик, та заходів, вжитих для усунення ризиків.

• Національні контактні пункти в кожній країні ЄС забезпечують, що відповідальні органи перевіряють, чи присутня на їхньому ринку продукція, щодо якої надано нове повідомлення. Якщо так, то органи вживають заходи для усунення ризику або шляхом вимоги вилучити продукцію з обігу, відкликати її від споживачів, або шляхом винесення попереджень.

Крім системи RAPEX, застосовуються також і процедури положення щодо запобіжних заходів, передбачені Гармонізованим законодавством ЄС. Відповідно, система RAPEX необов'язково має бути задіяна до того, як почне застосовуватися процедура положення щодо запобіжних заходів. Втім, процедура положення щодо запобіжних заходів має застосовуватись додатково до системи RAPEX, якщо держава-член ЄС приймає рішення щодо постійної заборони або обмеження вільного руху продукції, маркованої знаком CE, на підставі небезпеки або іншого серйозного ризику, який становить продукція.

Маркування продукції відповідно до вимог ЄС

Товари, які розповсюджуються на території ЄС, повинні відповідати вимогам ЄС щодо маркування, метою яких є:

• захист здоров'я, безпеки та інтересів споживача

• надання інформації про товар - вміст, склад, безпечне використання і спеціальні застережні заходи.

Додатково до маркування знаком «CE» законодавство ЄС передбачає маркування для певних груп товарів, наприклад:

• маркування WEEE є обов'язковим для електронних виробів і сигналізує про окреме зберігання для відходів електроніки

• особливе маркування вибухозахисту, яке вимагається від обладнання та захисних систем, призначених для використання в потенційно вибухонебезпечних середовищах

• особливе маркування одягу, текстилю та взуття

• особливий знак відповідності у вигляді корабельного штурвала у Директиві щодо морського обладнання (замість маркування знаком CE)

• ідентифікатор класу обладнання, яке вимагається для радіо-обладнання (Клас 2)

• маркування «Pi», яке вимагається для пересувного обладнання, що працює під тиском (замість маркування знаком CE)

• додаткове метрологічне маркування, яке вимагається для вимірювальних інструментів та неавтоматичних зважувальних інструментів.

Інформація щодо необхідності та процедур маркування ЄС для окремих товарів доступна за посиланням.

Додатково законодавство ЄС передбачає екомаркування, з правилами якого можна ознайомитися за посиланням.

Маркування країни походження (made-in labelling)

Наразі маркування країни походження («made-in...») є добровільним. Однак Європейська комісія працює над обов'язковим маркуванням походження для всіх непродовольчих товарів, включаючи текстиль. Парламент ЄС ще не вирішив, коли такі вимоги стануть обов’язкові, але ви можете мати перевагу, якщо ви почнете зараз.

Екомаркування

Додатково до звичайного маркування законодавство ЄС передбачає екомаркування, що здійснюється на добровільній основі.

Екологічне маркування ЄС або «квітковий логотип» – офіційна позначка Європейського Союзу для товарів з певного асортименту продукції, які найменше впливають на довкілля. Його застосовують, щоб пропагувати, а також допомогти споживачам ідентифікувати продукти, які роблять значний внесок у розв’язання ключових екологічних проблем.

Участь у цій схемі добровільна. Це означає, що такі товари можна продавати на ринку ЄС і без квіткового логотипу. Регулятивних вимог, які б зобов’язували застосовувати екологічне маркування, немає.

Екомаркування регулюється:

• Регламентом 66/2010 щодо екомаркування ЄС;

• Існують окремі критерії щодо екомаркування, наприклад: Рішення Комісії 2014/350/EU, що встановлює екологічні критерії для екомаркування текстилю.

• Виробники/імпортери, які бажають наносити на свою продукцію екомаркування, повинні пройти процедуру оцінки відповідності щодо дотримання відповідних критеріїв. Оцінка здійснюється компетентним органом країни ЄС, на ринку якої розміщується товар. Процедура включає перевірку документів та, у разі необхідності, верифікаційний візит (з метою перевірки).

Інформація щодо необхідності екомаркуванння ЄС для окремих товарів доступна за посиланням.

Інформація щодо процедури екомаркування ЄС доступна за посиланням.

Перелік та контакти компетентних органів доступний за посиланням.

Для того, щоб аграрні чи харчові продукти можна було продавати на ринку ЄС, вони повинні узгоджуватися з санітарними та фітосанітарними правилами ЄС. Санітарні та фітосанітарні заходи - це правила, регламенти і процедури, які гарантують, що споживачам постачають безпечні харчі. Вони охоплюють харчову безпеку, здоров’я тварин і рослин, а також годування і добробут тварин.

Санітарні та фітосанітарні заходи можуть бути застосовані для захисту: здоров’я людей чи тварин від харчових ризиків, наприклад, добавок, забруднювачів, токсинів або хвороботворних організмів у їжі, напоях чи кормах; здоров’я людини від захворювань, які переносять тварини чи рослини; тварин або рослин від шкідників чи хвороб, або хвороботворних організмів, і здоров’я лісів і дикої флори.

Головні принципи, які діють на ринку ЄС

• життя та здоров’я споживачів мають бути максимально захищені;

• продукція, імпортована до ЄС, має відповідати таким же вимогам, як і продукція, вироблена в ЄС;

• система контролю замість того, щоб фокусуватися на перевірці готового продукту, сфокусована на ризику;

• відповідальність за дотримання вимог безпечності несе оператор ринку;

• забезпечення гігієни та безпечності по всьому ланцюгу;

• превентивний контроль та превентивне забезпечення безпеки (HACCP);

• своєчасне інформування всіх задіяних сторін про наявні та потенційні загрози через систему RASFF;

• простежуваність продукції протягом всього ланцюгу постачання - з метою своєчасного відклику в разі загрози здоров’ю споживачів.

При цьому існують різні правила щодо контролю за безпечністю для харчових продуктів тваринного та нетваринного походження. 

Детальніше у відповідних підрозділах нижче.

Гігієна харчових продуктів

Загальні правила щодо гігієни харчових продуктів

Загальні правила гігієни харчових продуктів, яких повинні дотримуватися бізнес-оператори харчів з третіх країн, містяться у Регламенті №852/2004.

Загальні правила щодо гігієни харчових продуктів включають:

• Загальний обов'язок операторів моніторити безпечність харчових продуктів і процесів в рамках своєї відповідальності;

• Загальні санітарно-гігієнічні положення для первинного виробництва та детальні вимоги для всіх стадій виробництва, переробки і розповсюдження харчових продуктів;

• Мікробіологічні критерії для деяких продуктів зазначені в Регламенті ЄС 2073/2005 (англ. та укр.);

• Процедури на основі принципів аналізу ризиків та критичного контрольного пункту (HACCP);

• спеціальні положення, що стосуються генетично модифікованих продуктів харчування й нових видів їжі відповідно до Регламенту № 1829/2003;

• Спеціальні умови приготування харчових продуктів;

• Загальні умови щодо матеріалів і виробів, що контактують із харчовими продуктами відповідно до Регламенту № 1935/2004.

Окремо для харчових продуктів тваринного походження медико-санітарні умови, пов’язані із захистом людей та домашньої худоби, також відносять:

• Загальні правила гігієни продуктів харчування та гігієнічні характеристики для харчових продуктів тваринного походження відповідно до Регламентів №852/2004 та 853/2004;

• Медико-санітарні умови для тварин, викладені в Директиві № 2002/99/ЄC;

• Вимоги належного ставлення до тварин, такі, як конкретні положення Регламенту № 1099/2009 щодо забою тварин.

Контроль забруднювачів у харчових продуктах

Забруднювачі можуть потрапляти в харчові продукти на різних етапах виробництва, пакування, транспортування, а також внаслідок забруднення довкілля.

Регламент №315/93 встановлює процедури ЄС щодо забруднюючих речовин у харчових продуктах на території ЄС, а саме:

• харчові продукти, що містять забруднювачі в кількості, неприйнятній з точки зору здоров'я населення, зокрема, сягають токсичних рівнів, не повинні потрапляти на ринок ЄС і будуть відхилені;

• слід дотримуватися найнижчого рівня забруднювачів, який може бути досягнутий за використання належних виробничих методів;

• для охорони здоров’я населення можуть бути встановлені максимальні рівні деяких забруднювачів.

Максимально допустимий вміст деяких забруднюючих речовин (мікотоксинів, важких металів) у харчових продуктах на ринках країн ЄС визначений у Регламенті №1881/2006.

Харчові продукти, зазначені в різних розділах Додатку Регламенту, якщо вони продаються на ринку ЄС, повинні містити не більше забруднювачів, ніж визначено в цих розділах:

Розділ 1 – визначає максимальний вміст нітратів в салаті, шпинаті та дитячому харчуванні.

Розділ 2 – визначає максимальний вміст різних мікотоксинів у таких продуктах, як арахіс, горіхи, сушені фрукти (зокрема, родзинки) і вироби з них, крупи і зернові продукти, молоко, молочні суміші, дієтичні продукти, призначені для немовлят, спеції, фруктові соки, кава, вино, міцні напої, сидр, яблучні продукти, продукти для немовлят і маленьких дітей на основі перероблених зернових культур і дитяче харчування.

Розділ 3 – визначає максимальний вміст різних важких металів у, наприклад, молоці, м’ясі, рибі, зерні, овочах, фруктах і вині.

Розділ 4 – визначає максимальний рівень 3-МХПД в гідролізованому рослинному білку та соєвому соусі.

Розділ 5 – визначає максимальний рівень діоксинів і подібних до діоксинів ПХБ в м’ясі, рибі, молоці, яйцях, оліях і жирах.

Розділ 6 – визначає максимальний рівень ПАВ в оліях і жирах, копчених м’ясі та рибі, ракоподібних, двостулкових молюсках і дитячому харчуванні.

На ринку ЄС також встановлені максимально дозволені рівні радіоактивного забруднення продуктів харчування (безпосередньо або після обробки). Детальніше дивіться за посиланням (неактивне).

Контроль залишків пестицидів

Для захисту споживачів від неприйнятних рівнів залишкового вмісту пестицидів Європейська комісія встановила для імпорту продуктів рослинного і тваринного походження максимально допустимі рівні залишків пестицидів (англ. - Maximum Residue Levels (MRLs)). Експортери повинні довести за допомогою тестування, що кожна партія відповідає вимогам.

Вимоги щодо максимально дозволених рівнів залишку пестицидів у певних продуктах встановлені Регламентом (ЄС) №396/2005 з переліком MRLs у відповідних додатках.

Додатки цього Регламенту визначають список продуктів, які підлягають контролю, і застосовні до них MRLs:

• список товарів, до яких застосовуються MRLs, наведено в Додатку І, який включає продукти тваринного походження, фрукти, овочі, крупи, спеції та деякі їстівні рослини. Перелік цих продуктів також знаходиться у базі даних пестицидів ЄС

• список постійних MRLs в ЄС наведено в Додатку ІІ

• так звані тимчасові MRLs (пестициди, для яких до 1 вересня 2008 року, MRLs були встановлені тільки на національному рівні) наведено в Додатку ІІІ

• перелік пестицидів, до яких MRLs не застосовуються через малий ризик, наведено в Додатку IV

• Додаток V з переліком пестицидів, до яких застосовуватиметься інший, ніж 0,01 мг/кг пороговий рівень, і Додаток VІ зі списком коефіцієнтів перетворення MRLs для перероблених продуктів ще не опубліковані

• Додаток VІІ містить список пестицидів-фумігантів, для яких державам-членам ЄС дозволено застосовувати спеціальні відступи, перш ніж продукти потрапляють на ринок.

Конкретна інформація про речовини та MRLs, перелічені в Додатках ІІ, ІІІ і ІV, доступна у базі даних пестицидів ЄС. База надає можливість пошуку максимально допустимих рівнів залишків пестицидів для певних товарів. Для цього в розділі пошуку за товарами потрібно вказати необхідний товар, далі обрати в панелі ліворуч «MRLs for product» та зберегти таблицю Excel (Export to Excel).

Принципи HACCP

Загальним зобов'язанням для всіх підприємств є контроль за безпечністю харчових продуктів та процесів, за які підприємство відповідає. Загальні санітарно-гігієнічні норми ЄС вимагають, щоб виробники на всіх етапах розробляли відповідні процедури на основі принципів аналізу ризиків та контролю у критичних точках (англ. Procedures based on Hazard Analysіs and Crіtіcal Control Poіnt, HACCP).

Необхідність застосування принципів визначає Регламент № 852/2004

Підприємства харчової галузі повинні забезпечити, щоб адекватні процедури безпеки були визначені, впроваджені, підтримувалися та переглядалися на основі наступних принципів, які використовуються для розробки системи HACCP:

• аналіз потенційно небезпечних факторів на кожній стадії виробництва харчових продуктів

• визначення контрольних пунктів (слабких місць) у тих операціях, де можливі небезпеки для харчових продуктів

• визначення, які контрольних пунктів є критичними для безпеки продуктів харчування – «критичних точок» (граничних меж)

• визначення та впровадження ефективних процедур контролю та моніторингу в цих критичних точках

• перегляд аналізу ризиків харчових продуктів, критичних контрольних точок та процедур контролю та моніторингу періодично та кожного разу, коли змінюються операції харчової галузі.

Сертифікація виробництва за принципами є добровільною, однак запровадження самих принципів НАССР є обов’язовим.

НАССР передбачає заходи, що забезпечують необхідний рівень показників безпеки продукції в процесі її виробництва, причому саме в тих критичних точках технологічного процесу, де може виникнути загроза появи небезпечних чинників. Система дозволяє виділити всі потенційно небезпечні чинники у харчовому продукті та запобігти їх виникненню.

Вироби, які контактують з їжею

Матеріали й вироби, призначені для контакту з харчовими продуктами, мають відповідати вимогам для забезпечення високого рівня захисту здоров’я людей та інтересів споживачів.

Така продукція (наприклад, пакувальні матеріали, столові прилади, посуд, машини для обробки, контейнери тощо) повинна бути виготовлена таким чином, щоб не передавати свій склад в їжу в кількостях, які можуть становити загрозу для здоров’я людини, змінити склад їжі неприпустимим чином або погіршити смак і запах харчових продуктів.

Регламент (ЄС) №1935/2004 встановлює перелік груп матеріалів і виробів (пластмаса, кераміка, гума, папір, скло тощо), які можуть бути охоплені конкретними заходами, що включають список дозволених речовин, особливі умови використання, стандарти чистоти тощо

Етикетка на таких товарах повинна містити текст «для харчових продуктів» або символічне зображення склянки та виделки.

Існують спеціальні заходи для кераміки, відновлюваної целюлози та пластмас.

Особливі передумови застосовуються до реалізації на ринку ЄС пластикових матеріалів і виробів, призначених для контакту з харчовими продуктами:

• перероблені пластмаси для виготовлення матеріалів і виробів, призначених для контакту з харчовими продуктами, повинні вироблятися тільки з застосуванням процесів, дозволених Єврокомісією після того, як Європейське управління з безпеки харчових продуктів (EFSA) оцінить їх безпечність відповідно до Регламенту №282/2008. Процес переробки має також управлятися за допомогою системи гарантування якості (qualіty assurance system, QAS), яка повинна задовольняти вимогам, викладеним в Додатку до Регламенту №2023/2006;

• у виробництві такої продукції можна використовувати тільки речовини, включені до списку дозволених в ЄС, наведений в Регламенті (ЄС) № 10/ 2011. Крім того, відповідно до цієї постанови з 1 червня 2011 року імпорт та розміщення на ринку ЄС пластикових матеріалів і виробів, призначених для контакту з харчовими продуктами, які містять бісфенол А (BPA), тимчасово заборонені.

ГМО та нові харчові продукти

Щоб забезпечити високий рівень захисту людського здоров’я, законодавство ЄС передбачає єдину процедуру авторизації для розміщення на ринку харчових продуктів, що містять генетично модифіковані організми (ГМО), складаються або отримані з них. Заявку слід подати до уповноваженого органу держави-члена, а потім на розгляд Європейського органу з безпеки харчових продуктів (EFSA), який здійснює оцінку ризику.

Нові продукти (тобто харчові продукти та харчові інгредієнти, які не використовувались в ЄС для споживання людьми в значній мірі до 15 травня 1997 роки) також повинні пройти перевірку безпеки, перш ніж потрапити на ринок ЄС. Для того, щоб розмістити на ринку ЄС нові харчові продукти, зацікавлені компанії повинні подати заяву до компетентного органу держави-члена ЄС для оцінки ризиків. В результаті такого оцінювання може бути ухвалене рішення про авторизацію. Рішення про авторизацію визначає рамки дозволу, умови використання, призначення харчів або харчового інгредієнта, його специфікацію та специфічні вимоги до маркування.

Спеціальні положення, що стосуються генетично модифікованих продуктів харчування і нових видів їжі, зазначені у Регламентах (ЄС) № 1829/2003 та № 2015/2283 відповідно.

Умови приготування харчових продуктів

Законодавство ЄС встановлює правила обробки харчових продуктів, харчових інгредієнтів і умов їх використання, щоб захистити здоров’я споживачів і гарантувати вільний обіг харчових продуктів на ринку ЄС.

Крім того, специфічні положення для груп продуктів визначені в спеціальних директивах. Вони включають вимоги щодо складу, санітарно-гігієнічні норми, список добавок, критерії чистоти, специфічні вимоги до маркування тощо.

Дозволені харчові добавки та ароматизатори

Положення директив охоплюють харчові добавки і ароматизатори, які використовують як інгредієнти у виробництві або приготуванні їжі та які є частиною готового продукту. Тільки включені до затверджених загальних списків речовини можна використовувати як харчові добавки і тільки за умов використання зазначеного в цих списках (наприклад барвники, підсолоджувачі, консерванти, емульгатори, стабілізатори, розпушувачі і т.д.).

Приготування та обробка деяких харчових продуктів

Існують правила щодо виробництва, розміщення на ринку та імпорту таких харчових продуктів та інгредієнтів, які підлягають спеціальним процедурам відповідно до директив про іонізуючу радіацію - Директива 1999/2/EC, про швидке заморожування - Директива 89/108/EEC.

Спеціальні положення для окремих груп продуктів і для харчових продуктів для особливих дієтичних цілей

До деяких груп продуктів (зокрема, какао, цукор тощо), а також харчових продуктів, призначених для особливих дієтичних цілей (дитячого харчування, дієтичних продуктів, продуктів без клейковини тощо) застосовуються спеціальні положення. Вони можуть включати конкретні вимоги до складу, гігієни, маркування (наприклад інформацію щодо енергетичної цінності, вмісту вуглеводів, білка і жиру), список додатків, критерії чистоти тощо.

Простежуваність, відповідність та відповідальність

Харчова продукція та корми не можуть постачатися на ринок ЄС, якщо вони не є безпечними. Законодавство ЄС щодо харчової продукції має на меті забезпечення не лише високого рівня захисту людського життя та здоров’я, але й захисту навколишнього середовища, здоров’я тварин і рослин.

Законодавство ЄС визначає простежуваність як здатність відстежувати та слідувати на всіх етапах виробництва, переробки та збуту за будь-якими продуктами харчування, кормами, тваринами, що використовуються для виробництва продуктів харчування, а також речовинами, які будуть використовуватись для споживання.

Простежуваність завжди вимагається для будь-якої речовини, що може або буде використовуватись в продуктах харчування або кормах. Проте окремі продукти харчування регулюються специфічними Регламентами або Директивами ЄС, що можуть встановлювати більш жорсткі вимоги щодо простежуваності. До такої продукції належать:

• тварини

• генетично-модифіковані організми (ГМО)

• фрукти та овочі

• деякі товари тваринного походження (яловичина, риба, мед)

• оливкова олія

Продукти харчування або корми, що розміщуватимуться або можуть розміщуватись на ринку ЄС, також мають бути відповідним чином марковані та ідентифіковані для полегшення їх відстеження через відповідну документацію та інформацію щодо характерних особливостей продукції. Таким чином, простежуваність дозволяє реагувати на потенційні ризики, які можуть виникнути з продуктами харчування та кормами цілеспрямовано вилучати небезпечні продукти харчування з ринку надавати достовірну інформацію для громадськості, зводячи до мінімуму порушення в торгівлі.

Бізнес-оператори харчової продукції та кормів мають відповідати специфічним вимогам, що містяться в Регламенті № 178/2002 та охоплюють всі етапи виробництва та збуту продуктів харчування/кормів.

Хоча положення щодо простежуваності не поширюються за межі ЄС, ця вимога поширюється на європейських імпортерів, оскільки вони мають бути в змозі визначити, від кого з третьої країни було експортовано продукт. Це положення спрямовано на забезпечення можливості для виробників продуктів харчування визначити безпосереднього постачальника продукції та безпосереднього подальшого вантажоодержувача (принцип «один крок назад – один крок вперед»), від європейського імпортера до рівня роздрібної торгівлі, за винятком постачання кінцевому споживачу.

Система RASFF

Європейська система швидкого оповіщення про харчові продукти і корми (Rapid Alert System for Food and Feed, RASFF) - система швидкого обміну інформацією щодо наявності ризику для здоров’я людини, пов’язаного з харчовими продуктами і кормами.

RASFF - це інструмент для обміну інформацією, який допомагає країнам ЄС діяти швидше та скоординовано у відповідь на загрозу здоров'я, спричинену харчовою продукцією або кормом. Мережа RASFF об’єднує органи контролю у сфері безпечності харчової продукції країн ЄС та таких країн як Ісландія, Ліхтенштейн, Норвегія, Швейцарія, які відповідають за безпечність харчових продуктів та кормів.

У разі загрози:

• Член мережі передає Європейській комісії інформацію про харчовий продукт чи корм, які несуть пряму чи опосередковану загрозу людині.

• Комісія відразу передає таку інформацію всім членам мережі.

• Комісія публікує щотижневий огляд таких повідомлень.

   

Повідомлення можна переглядати онлайн на порталі RASFF.

Детальніше про те, як працює система RASFF, за посиланням.

Маркування харчових продуктів

Усі харчові продукти, що продаються в ЄС, повинні відповідати правилам маркування ЄС, які спрямовані на забезпечення наявності у споживача всієї необхідної інформації для усвідомленого вибору при покупці продуктів харчування.

Маркування не повинно ані вводити покупця в оману щодо характеристик або впливу харчових продуктів, ані приписувати продуктам особливі властивості з профілактики, лікування людських хвороб. Інформація на етикетках повинна бути зрозумілою, легко видимою, розбірливою і незмивною.

Маркування має бути офіційною мовою (мовами) держави-члена, де продукт продається. Втім, використання іноземних термінів або виразів, добре зрозумілих покупцям, може бути дозволено.

До харчових продуктів застосовують два типи вимог щодо маркування:

1. Загальні правила маркування харчових продуктів

2. Специфічні положення для окремих груп продуктів:

• Маркування генетично модифікованих продуктів харчування й нових харчових продуктів

• Маркування продуктів харчування для конкретних харчових цілей

• Маркування харчових домішок та ароматизаторів

• Маркування матеріалів, призначених для контакту з харчовими продуктами

• Маркування окремих харчових продуктів.

Загальні та спеціальні правила маркування харчових продуктів визначені Регламентом (ЄС) №1169/2011.

Загальні правила маркування харчових продуктів

• Обов’язкова інформація щодо поживної цінності продуктів харчування

• Обов’язкове маркування походження непереробленого м’яса свиней, овець та птиці

• Виділення алергенів у списку інгрідієнтів

• Краща читабельність, тобто вимоги щодо мінімального розміру тексту

• Вимоги щодо інформації про алергени також розповсюджуються на нерозфасовану продукцію, включно з реалізованою в ресторанах та кафе.

Обов’язковою також є наявність харчової декларації (nutrition declaration), що має входити до етикетки та містити наступну інформацію:

• Енергетична цінність

• Вміст жирів, насичених вуглеводнів, карбогідратів, цукру, білків та солей

• Зміст обов’язкової декларації може доповнюватись інформацією про вміст мононенасичених жирів, поліненасичених жирів, поліолей, крохмалю або волокон

• Домішки й ароматизатори мають завжди зазначатись на упаковці продуктів харчування за категоріями (антиоксиданти, консерванти, барвники, тощо) з їхньою назвою або Е-номером.

У таблиці нижче наведено обов’язкові відомості, які повинні супроводжувати будь-яку їжу, призначену до постачання кінцевому споживачу:

Ці дані повинні бути вказані на упаковці або на етикетці, прикріпленій до фасованих продуктів харчування.

У разі фасованих харчових продуктів, призначених для громадського харчування (продукти, що продаються гуртом), обов’язкову маркувальну інформація треба зазначити в комерційних документах, а назву, під якою товар продається, термін придатності або кінцеву дату придатності та ім’я виробника слід зазначити на зовнішній упаковці.

Для окремих харчових продуктів встановлюються специфічні вимоги щодо маркування. До таких продуктів відносяться:

• Какао й шоколадні вироби

• Мед

• Цукор

• Фруктові соки й деякі аналогічні продукти

• Фруктові джеми, желе, мармелад, та підсолоджене пюре з каштанів

• Частково або повністю зневоднене консервоване молоко

• Казеїн та казеїнати

• Природні мінеральні води

• Кофеїн та хінін

• Кава й екстракти цикорію

• Пастоподібні жири

• Яловичина й продукти з яловичини

• Алкогольні напої

• Спиртні напої

• Ароматизовані вина, напої на основі ароматизованих вин, коктейлі з ароматизованих вин

• Нові продукти та нові інгредієнти продуктів

• Харчові домішки

• Вітаміни й мінерали

• Харчові ферменти

• Продукти харчування та їхні інгредієнти, оброблені іонізуючим випромінюванням

• Харчові продукти швидкої заморозки.

Контроль за продуктами тваринного походження

Імпорт продуктів тваринного походження, призначених для людського споживання, підлягає вимогам щодо охорони здоров’я людей і тварин, покликаним запобігти перенесенню хвороб серед людей і худоби.

1) Схвалення країни

Генеральний директорат Європейської Комісії з охорони здоров’я та захисту прав споживачів (DG SANTE) застосовує процедуру оцінювання відповідності третьої країни - кандидата вимогам ЄС щодо здоров’я людей і тварин, один з кроків якої - перевірка на місці командою експертів Управління харчових продуктів і ветеринарії. Схвалену третю країну та / або її частину додають до списку схвалених країн щодо цієї конкретної категорії продуктів. Цей список включають до законодавства ЄС.

2) Схвалення підприємства

На додачу до затвердження країни більшість продуктів тваринного походження можна імпортувати в ЄС, тільки якщо вони були відправлені, отримані або приготовлені на підприємствах (бойні, обробні та переробні підприємства тощо), які входять до переліку, затвердженого DG SANTE. Актуальний перелік схвалених підприємств доступний за посиланням.

3) Ветеринарний сертифікат

Імпорт продуктів тваринного походження в ЄС повинен супроводжувати ветеринарний сертифікат, підписаний уповноваженим ветеринаром компетентного органу третьої країни-експортера, який засвідчує, що відповідні продукти придатні для експорту в ЄС. Є різні форми сертифіката, визначені законодавством ЄС, які залежать від категорії продуктів, породи тварин, та / або спеціальних вимог до цих конкретних продуктів.

4) Контроль за здоров’ям

Після прибуття партії товару та супровідні сертифікати мають бути перевірені ветеринарною службою відповідно до положень Регламенту №2017/625. Відповідно до процедури, визначеній в Регламенті № 136/2004, результати інспекції мають бути відображені в загальному ветеринарному документі доступу (Common Veterіnary Entry Document, CVED Anіmals).

При цьому органи влади ЄС можуть призупинити імпорт з частини або цілої третьої країни або запровадити тимчасові захисні заходи, якщо тварини становлять ризик для здоров’я людей чи тварин, як у випадку спалахів небезпечних захворювань.

Контроль за харчовими продуктами тваринного походження також передбачає:

• Загальні правила щодо гігієни харчових продуктів тваринного походження відповідно до Регламентів № 852/2004 та №853/2004 

• Вимоги до здоров’я тварин (Директива №2002/99/ЕС) та вимоги стосовно добробуту тварин (зокрема, Регламент №1099/2009) 

• Контроль за залишками ветеринарних медичних препаратів у тваринах та продуктах тваринного походження, призначених для споживання людиною - Регламент №470/2009.

Контроль за здоров’ям рослин

Імпорт до ЄС рослин, рослинних продуктів та будь-якого іншого матеріалу може бути предметом контролю та наступних заходів:

• заборони на імпорт

• наявності фітосанітарного сертифіката та/або фітосанітарного сертифіката на реекспорт

• митного огляду та перевірки здоров’я рослин

• включення до реєстру імпортерів

• попереднього повідомлення про імпорт.

Рослини, рослинні продукти та будь-які інші матеріали, що можуть приховувати шкідників рослин (наприклад, вироби з дерева й контейнери, ґрунт тощо), можуть підпадати під такі захисні заходи в порядку, встановленому відповідно до Директиви № 2000/29/ЄC:

1. Держави-члени повинні заборонити імпорт на свою територію деяких особливо небезпечних шкідливих організмів, які перераховані в Додатку I Частини А до Директиви № 2000/29/ЄC:

• рослини й рослинні продукти, перераховані в Додатку II Частини А, де йдеться про забруднення відповідними шкідливими організмами;

• рослини або рослинні продукти, перераховані в Додатку III Частини А, де йдеться про їхнє походження з відповідних країн;

• рослини, рослинні продукти та інші об’єкти, перераховані в Додатку IV Частини А, крім тих, що відповідають спеціальним вимогам, зазначеним у цій частині Додатка до Директиви.

Положення, введені згідно з Директивою № 2004/102/ЄC до дерев’яної тари, встановлюють, що дерев’яне пакування будь-якого типу (ящики, коробки, бочки, піддони та інші завантажувальні щити тощо) повинні пройти одну із затверджених процедур, зазначених в Додатку I до міжнародного стандарту Продовольчої та сільськогосподарської організації ООН стосовно фітосанітарних заходів № 15, мати відповідне маркування, як зазначено в Додатку II, і бути виготовленим із деревини без кори.

Рішення Європейської комісії № 2005/51/ЄC уповноважує держави-члени ЄС надавати відступ щодо певних заборон стосовно ґрунту, що походить із деяких третіх країн та призначений для спалювання небезпечних відходів.

Деякі регіони ЄС, де відсутні шкідники рослин, визначені як «захищені зони» і можуть бути захищені спеціальними заборонами й вимогами щодо запобігання поширенню шкідливих організмів на конкретні культури (Частина Б Додатку І B; Частина Б Додатку ІІ; Частина Б Додатку ІІІ та Частина Б Додатку IV Директиви № 2000/29/ЄC).

2. Імпорт рослин і рослинних продуктів, перерахованих у Додатку V Частини В Директиви № 2000/29/ЄC, повинен супроводжуватися офіційним фітосанітарним сертифікатом або фітосанітарним сертифікатом для реекспорту (у разі, якщо вантаж після відправки з третьої країни знаходився на зберіганні, був перепакований або розділений на менші партії в іншій країні, що не входить до ЄС).

3. Додатково до згаданих вище сертифікатів, рослини і рослинні продукти, перераховані у Додатку V Частини B до Директиви № 2000/29/ЄC, з моменту перетину ними кордону ЄС підлягають митному контролю та контролю з боку відповідальних державних установ.

Перевірки повинні складатися з:

• документальних перевірок, що встановлюють відповідність необхідних сертифікатів, альтернативних документів або відміток;

• перевірки ідентифікації (походження) рослин, що встановлюють відповідність рослин, рослинних продуктів або інших об’єктів документам;

• перевірки здоров’я рослин, рослинних продуктів або інших предметів, у тому числі, їхнього дерев’яного пакувального матеріалу, на відповідність спеціальним та фітосанітарним вимогам, зазначеним у Директиві Ради.

Перевірки мають бути зроблені в момент перетину кордону ЄС на прикордонному інспекційному пункті держави-члена ЄС. Проте перевірки ідентифікації (походження) та перевірки здоров’я рослин можуть бути проведені в місці призначення за умови, якщо є відповідні гарантії і документи, що стосуються перевезення рослин і рослинних продуктів, визначені для кожного конкретного випадку.

4. Імпортери, незалежно від того, чи вони є виробниками рослин, рослинних продуктів або інших об’єктів, перерахованих у Додатку V Частини В Директиви № 2000/29/ЄC, мають бути включені до офіційного реєстру держави-члена ЄС за окремим реєстраційним номером.

5. Держави-члени ЄС можуть вимагати від адміністрації аеропортів, портів, імпортерів або операторів надавати попереднє повідомлення про майбутнє прибуття вантажу рослин, рослинних продуктів та інших об’єктів до митного або офіційного державного органу у пункту в’їзду.

Крім того, рослини, рослинні продукти та будь-який інший матеріал, що може приховувати шкідників рослин, може підпадати під надзвичайні заходи. Ці фітосанітарні заходи призначені для запобігання появи та розповсюдження шкідників і організмів, шкідливих для рослин або рослинних продуктів, через кордони ЄС. Ці заходи підсилюють дотримання Міжнародної конвенції із захисту рослин, де держави-члени ЄС є сторонами угоди, у якій викладені основні правила й процедури контролю для забезпечення загальних та ефективних заходів захисту сільськогосподарських і лісових ресурсів країн.

Міжнародна конвенція із захисту рослин вимагає, щоб кожна договірна країна створила національну організацію із захисту рослин для інспекції вирощування сільськогосподарських культур та повідомлення про шкідливі організми й боротьбу з ними. Повний перелік національних організацій із захисту рослин можна знайти на офіційному сайті Конвенції.

Захист видів, які знаходяться під загрозою зникнення (CITES)

Імпорт деяких видів тварин і рослин, які зникають, (або їхніх частин чи похідних від них) має відповідати регуляторним заходам ЄС щодо дикої природи.

Якщо ви виробляєте продукти, повністю або частково виготовлені з диких рослин чи тварин, ви повинні переконатися, що вони не підпадають під обмеження Конвенції про міжнародну торгівлю видами, що перебувають під загрозою зникнення (CITES).

Законодавство ЄС щодо дикої природи, зокрема Регламент № 338/97, базується на Конвенції та включає в себе систему подвійного контролю із застосуванням експортно-імпортного контролю як в країні походження, так і на рівні ЄС.

Ключові вимоги

Забороняються будь-які комерційні операції з видами, які знаходяться під загрозою зникнення (перелік наведено в Додатку А до Регламенту № 338/97).

Звільнення від цієї заборони може бути надано в окремих випадках на індивідуальній основі шляхом видачі спеціального сертифікату керівним органом країни-члена ЄС, де знаходяться представники виду, за умови, що ці представники виду:

• народжені та виведені в неволі або штучно вирощені;

• потрібні, у виняткових випадках, для наукових або біомедичних цілей;

• призначені для розмноження або поширення;

• призначені для наукових досліджень або навчання, що спрямовані на збереження виду.

Європейська комісія може вирішити обмежити імпорт деяких зразків або видів з конкретних третіх країн. Ці винятки періодично публікуються й поширюються на імпорт до усіх країн-членів ЄС. Найактуальніший перелік винятків наводиться в Додатку до Регламенту № 2019/1587. Керівні органи країн-членів ЄС перевіряють дотримання таких умов для всього імпорту видів, на які поширюються ці обмеження:

Для всіх видів:

• Чи зашкодить торгівля виживанню виду в дикій природі;

• Чи на законних підставах було придбано представників виду.

Для живих представників виду:

• Чи належним чином особини підготовлені до перевезення;

• Чи має імпортер належні кошти для догляду за живими особинами.

Керівний орган має переконатись, що представники видів, які знаходяться під загрозою зникнення не імпортуються або не використовуватимуться в комерційних цілях. Є певні представники видів, які мають унікально позначатись із метою здійснення міжнародного контролю за торгівлею (наприклад, крокодилячі шкіри та ікра), для того, щоб запобігти шахрайству, скоротити незаконну торгівлю або для інших цілей.

У кожній державі-члені ЄС системою керують:

• адміністративний орган, який видає дозволи та перевіряє імпорт;

• науковий орган, який виступає як консультативний орган.

ЄС встановлює різні вимоги й процедури для кожного з видів, наведених у Додатках до Регламенту №2019/1587.

Пункти ввезення видів диких тварин, які зникають, перераховано в офіційному журналі ЄС C-72 від 18/03/2008.