За даними Міністерства соціальної політики за два роки повномасштабного вторгнення росії в Україну кількість людей з інвалідністю зросла на 300 000 і зараз становить понад 3 млн осіб. Основною причиною такої динаміки є травми, отримані внаслідок бойових дій та ракетних атак. З огляду на це інвестиції у створення інклюзивного простору та сервісів нині є фундаментальними для соціального та економічного майбутнього України. Важливо не лише успішно інтегрувати усіх громадян у суспільне життя, а й допомогти кожному реалізувати свій потенціал в Україні. Над цим завданням має працювати не тільки держава, а й кожен бізнес, ба більше — кожен громадянин. 

Країна можливостей, а не пільг 

Серед актуальних запитів ветеранських організацій до кваліфікованих урядових органів — надання не стільки пільгових переваг, скільки можливостей для адаптації в соціальному житті та  реалізації власного професійного потенціалу на рівні з іншими громадянами. Інклюзія — це залученість у суспільне життя. Підхід, який є абсолютно протилежним совковому принципу ізоляції та жалощів. На державному рівні інклюзивна практика наразі дуже активно впроваджується на усіх рівнях: від вузьких галузевих ініціатив до масштабів Національної стратегії зі створення безбар’єрного простору в Україні. 

Проте, за сучасних реалій, питання інклюзії не може бути лише аспектом державної політики. Зокрема, через те, що вибудовування державних процесів у цій галузі вимагає часу. У цьому випадку надати поштовху у розширенні інклюзивних стратегій може бізнес і активна громадськість.

На кого рівнятися?

Однією з найвпізнаваніших успішних ініціатив у сфері інклюзії в Україні є Superhumans Center, який функціонує завдяки підтримці донорів і благодійників. Не чекаючи сприятливих умов, вони займаються дослідженнями у сфері протезування, шукають нові можливості та діляться власним досвідом з іншими. 

Є й менш впізнавані, але досить потужні ініціативи. Наприклад, співпраця нашої компанії та Центру надання адміністративних послуг в невеликому місті Здолбунів на Рівненщині. Державна установа проаналізувала потреби захисників і виявила, що серед основних незручностей, з якими мають справу ветерани, є чималі черги та, як наслідок, велика втрата часу на отримання базових послуг. Розв'язувати цю проблему допомогли технології. На запит ЦНАПу ми безоплатно розробили новий сервіс який об'єднує ключові адмінпослуги, які надаються ветеранам, в єдиному інформаційному середовищі. Наприклад, для клієнтів центру наразі доступний функціонал множинної заяви, який дозволяє не заповнювати подання для кожної ветеранської послуги окремо. Завдяки цьому процес надання ветеранських сервісів вдалося пришвидшити вдвічі.

Ще один приклад вже зі сфери банкінгу. Тут справжнім трендсеттером можна вважати Ощадбанк. Роботу зі створенням інклюзивних відділень банк розпочав ще до початку повномасштабного вторгнення. Мова не лише про забезпечення відповідної інфраструктури для людей з інвалідністю та інших маломобільних груп населення (люди похилого віку, вагітні жінки тощо). Вперше в Україні саме цей державний банк  встановив банкомати зі спеціальною технологією Voice Assistant (голосового помічника) для людей із порушеннями зору, яку розробила наша ІТ-компанія. 

Ключовою перевагою функціонала є створення текстових підказок, які за необхідності можуть бути озвучені. Голосовий помічник інформує клієнта про етапи трансакції для отримання готівки, допомагає зорієнтуватись у розташуванні необхідних пристроїв (зчитувача карток, чекового принтера, місця видачі готівки) та надає чіткі й прості інструкції щодо їх використання. Також програмний модуль повідомляє про доступність готівки у банкоматі та баланс рахунку клієнта. Відтак, використовуючи навушники або спеціальну телефонну слухавку та контрастний інтерфейс девайсу, люди з порушеннями зору  можуть керувати своїми фінансами без сторонньої допомоги.

Проте, навіть попри наявність успішних кейсів впровадження подібних інклюзивних практик, сучасні українські реалії вимагають активніших дій.  

Держава & бізнес: чому важливо спільно діяти?

Розробка системної державної політики, співпраця з міжнародними організаціями, обмін досвідом та привернення уваги до питання розбудови безбар’єрності на світовій політичній арені — завдання держави. Проте тут важлива колаборація з приватним сектором, щоб кожен бізнес, від великих корпорацій до маленьких ФОПів, був залученим у процес. Саме компанії у змозі аналізувати реальні потреби людей з інвалідністю (своїх працівників, клієнтів, споживачів), випрацьовувати дієві інклюзивні механізми та впроваджувати їх, не чекаючи розпоряджень та рекомендацій «зверху».

Ключове — досвідом дієвих практик безбар’єрності необхідно ділитися з іншими, для того, щоб задавати тренди та вибудовувати безбар’єрне суспільство якнайшвидше.