Андрій Щурук став ветераном у 20 років. Його історія — це бої на Сході у 2014 році, повернення до цивільного життя, оборона країни у 2022 році, адаптація до нового цивільного життя вдруге, навчання для ветеранів, а також запуск власної справи. Сьогодні бізнес Андрія Щурука — це оренда електротранспорту у Луцьку, у планах — масштабування справи. Але шлях до цього був непростим. 

Адаптація до цивільного життя

Після демобілізації у 2015-му році Андрію було важко адаптуватися до цивільного життя. 

Тоді життя було дещо туманним. Ти повертаєшся — долар виріс майже вдвічі, отримуєш мізерну зарплату. Я не знав, що робити. Влаштуватись на роботу також було непросто. Але до мене, як до ветерана, поставились із розумінням.

Однак Андрій не опускав рук, а вирішив діяти. Ветеран почав шукати себе. Спочатку працював на залізниці, потім виїхав до Польщі, де займався реставрацією старих мотоциклів. Повернувшись в Україну, одружився та разом з дружиною мав декілька невеличких бізнесів — кафе та МАФи. 

Повномасштабне вторгнення

З початком  повномасштабного вторгнення росіян на українські землі Андрій знову взяв зброю до рук. Ветеран брав участь у боях на сході країни у складі 14-ї бригади.

Ми брали участь у Харківському наступі. Ми одні з перших почали наступ на Харківщині. Згодом поїхали на Бахмут. У Бахмуті ще два тижні тримали оборону. Далі — знову Харківщина і Куп'янськ. Там ми зимували остаточно. 

Після демобілізації Андрій знову мав шукати себе. За його словами, друге повернення не йде в порівняння із першим. Однак ветеран не здався і почав активно шукати можливості для професійного зростання. Профільні бізнес-навчання для ветеранів, детальний аналіз ринку та  грантові можливості.

Заснування бізнесу

Зрештою Андрій знайшов себе у власному бізнесі.

Побачив потребу в електротранспорті для кур'єрів. Спочатку зібрав електровелосипед та здав його в оренду. Зрозумів, що є попит.

Андрій став одним із переможців грантової програми «Варто: Золоті руки» від Українського ветеранського Фонду і отримав кошти на розвиток власної справи — оренди електроскутерів та майстерні.

Ветеран вірить, що його бізнес має великі перспективи, тож прагне, аби створений сервіс був у кожному місті із населенням від 200 000. Крім того, Андрій має на меті допомагати іншим ветеранам, показуючи, що «ветеран — не якась там людина з ПТСР», а успішний підприємець.

Потрібно наголошувати на сучасному образі ветерана-підприємця, успішної у своїй справі людини. Хотілося б, щоб після повернення з фронту ветерани та ветеранки ставали ще успішнішими, ніж до служби в армії. Тому я працюю над собою і працюватиму для інших.