Крафтова майстерня Batart — справа, яку заснували восьмеро ветеранів в Ірпені на Київщині. У цьому творчому просторі чоловіки самотужки видувають келихи зі скла, заточують бойові ножі і майструють ремені для них. Це місце називають не просто роботою, а своєрідною терапією та реабілітацією, де вони можуть скинути з себе важкий тягар служби, зняти бронежилети й узятися за улюблену справу.

Від служби до цивільного життя

Засновник майстерні Batart — ветеран, офіцер Андрій Несмачний. Його військова кар’єра розпочалась ще у 2010 році. Чоловік працював у різних підрозділах по всій Україні. Останнім місцем служби перед АТО було Управління державної охорони.

У 2018 році ветеран звільнився та став цивільною особою. За словами самого Андрія, цей перехід був непростим.

Я банально не знав, яку професію для себе обрати. До служби я вивчав програмне забезпечення, але за 8 років ринок праці змінився. Перша діяльність, що зазвичай спадає на думку військовим — охоронна сфера. Я працював начальником у приватній охороні, а згодом вирішив відкрити власну справу.

Заснування власної справи

Все почалось випадково — Андрій побачив шмат паракорду і зробив перший браслет. Фотографію виробу він виставив у соцмережі, хтось захотів його придбати. Так і пішло — замовлення надходили одне за одним. 

Згодом до команди приєднався ще один побратим-ветеран і разом вони орендували маленьке приміщення для майстерні. З часом асортимент майстерні розширився — почали робити склянки з вплавленими кулями та ножі. Команда збільшилась також, було орендовано більше приміщення. Андрій паралельно працював в охороні, а майстерня була тією самою «доброю справою» для творчості та душі. Кошти з продажу крафтових ветеранських виробів йшли виключно на донати для війська. 

Повномасштабна війна і відновлення майстерні

Напередодні 24 лютого 2022 року Андрій, як професійний військовий, розумів ризики повномасштабного вторгнення. Разом з побратимами за два тижні до початку війни вони закупили екіпіровку і в перший день мобілізувались до лав ЗСУ.

Спочатку Андрій воював на Київщині, потім його перевели на схід і далі на південь. На Херсонщині він отримав поранення осколками у бронежилет і повернувся на реабілітацію до Києва.

Майстерня Batart, що розташовувалась в Ірпені, відчутно постраждала під час боїв за місто. Від неї майже нічого не залишилось. Але ветерани вирішили її відновити. 

За підтримки Українського ветеранського фонду в межах програми Варто: Золоті руки вони отримали грант на відкриття майстерні в новому місці та закупівлю необхідного обладнання.

Нині у майстерні працює 9 осіб, вісім з яких — ветерани та чинні військові. Вони виготовляють аксесуари з паракорду, скляний посуд з гравіюванням, ножі, ремені.  Також планується відкриття цеху кераміки. Кожен із чоловіків прийшов у команду на певному етапі і навчився нової для себе справі.

У майстерні працює той, хто на ротації, у відпустці, на реабілітації й так далі. Усі воюють, але ловимо ці моменти між службою і творимо. У нас в команді немає майстрів з великим досвідом. Тут просто хлопці, які люблять робити щось своїми руками та не боятися нової справи. Для мене, як і кожного майстра, майстерня — це особистий вид реабілітації, це ліки для душі.

Колектив у майстерні сформувався дружній та бойовий. Працівники тут не просто  колеги та побратими, а більше, ніж друзі: близькі по духу, зі спільними цінностями та поглядами на життя.На жаль, команда вже має непоправну втрату — загинув один з майстрів, Карім Гуламов.

Наразі половину прибутку майстри-ветерани спрямовують на допомогу армії, а решта коштів йде на розвиток: оренду приміщення, закупівлю матеріалів, реабілітацію поранених.

Команда майстерні мріє про одне — щоб на українській землі не лишилось і сліду ворога. І працює задля цього як на фронті, так і в мирному житті.