Інклюзивність та різноманітність у малому та середньому бізнесі: новий тренд чи must-have?

У січні 2020 року в Харкові відкрився заклад «Сніг на голову» — перший в Україні ресторан, де працюють люди з ментальною інвалідністю. Але вже в березні ідея, втілити яку ресторатори готувались кілька років, могла б зазнати долі великої кількості представників готельно-ресторанної сфери, які буквально припинили свою діяльність через карантин. Втім, сьогодні, читаючи коментарі відвідувачів «Снігу на голову» у Фейсбук, дізнаємось, що у закладі не завжди є вільні місця і введено послуги доставки через додаток «Rocket» та самовивіз. Як кажуть засновники, за період карантину їм вдалось вийти в операційний нуль та знайти інвесторів-однодумців, які розуміють різноманіття та інклюзивності для сучасного бізнесу.

 

• Різноманіття (англ. diversity) — це наша дійсність, адже усі ми різні і серед нас є люди різного віку, статі, сексуальної орієнтації, раси, люди з інвалідністю, люди різних політичних поглядів та переконань.
• Інклюзивність (англ. inclusion) — це «включення» представників усіх груп у процес прийняття рішень та діяльності компанії в цілому. По суті, інклюзивність — це інструмент впровадження культури різноманітності.

 

Сьогодні прийнято вважати, що питання різноманіття та інклюзивності мають вирішувати здебільшого великі компанії, які мають достатні ресурси та стабільний прибуток. Водночас дедалі більше досліджень вказують на те, що різноманітне робоче середовище має безпосередній вплив на продуктивність, імідж роботодавця та фінансові результати підприємства, незалежно від розміру.

• Так, за даними звіту, проведеного Accenture у 2018 році у США, 45 компаній-лідерів у сфері інклюзивності протягом чотирьох років мали на 28% вищий дохід, вдвічі збільшили чистий прибуток та мали на 30% вищий економічний прибуток, ніж інші компанії.
• 71% опитаних Deloitte Global Millennial Survey 2020 відмічають, що різноманітне та інклюзивне робоче середовище є одним із ключових факторів їхньої лояльності до роботодавця.

 

Чи просто працевлаштувати людину з інвалідністю в Україні?

За статистикою, на початку 2020 року, в Україні 2,7 млн осіб мали інвалідність, при цьому офіційно працевлаштовано лише близько 417 тисяч з понад 1,5 млн осіб працездатного віку.

З 2001 року в Україні запроваджено політику працевлаштування осіб з інвалідністю на основі принципу «квотування»: кожне підприємство, що використовує найману працю, зобов’язане працевлаштовувати людей з інвалідністю у кількості не менше 4%, а якщо у штаті 8-25 осіб — у кількості одного робочого місця. Окрім цього, законом передбачено надання дотацій підприємствам на створення робочих місць та пільгове оподаткування, де розмір ставки ЄСВ становить 8,41% (замість 22%). За невиконання нормативу роботодавцю доведеться сплатити штраф, надходження від якого мають бути використані для підтримки професійної зайнятості людей з інвалідністю.

Як показує практика, українські роботодавці працевлаштовують людей з інвалідністю здебільшого через особисті переконання в необхідності соціальної справедливості. Адже з усіх згаданих вище «переваг» реально працює тільки знижена ставка ЄСВ. Процедура отримання дотації від держави занадто забюрократизована, і у 2009-2016 роках нею скористались лише 15 підприємств. До цього слід додати великий відсоток роботодавців, що мають стереотипні уявлення щодо продуктивності працівників з інвалідністю, а також недостатній рівень практичних знань бізнесу щодо пошуку, підбору та супроводу кандидатів з інвалідністю на робочому місці та часто низький рівень кваліфікації та відсутність мотивації працювати у кандидатів, що обумовлено пережитками радянської системи, адже «в СРСР інвалідів не було!»

Які переваги має бізнес, який працевлаштовує людей з інвалідністю?

За даними опитування Pro Bono Club Ukraine, у 2019 році 12% українських компаній в рамках своїх програм з корпоративної соціальної відповідальності працювали над питаннями різноманітності та інклюзивності. Зазвичай це представники великого бізнесу, переважно із західними інвестиціями, а також українські компанії, які виходять на міжнародні ринки чи на ІРО. У розрізі малого та середнього бізнесу — це соціальні підприємства, засновниками яких є люди з інвалідністю, або ж які частину прибутку скеровують на підтримку вразливих категорій населення.

Компанії, які зараз працевлаштовують людей з інвалідністю в Україні, є своєрідними «трендсеттерами» і по праву можуть називатись сміливцями. Можна відмітити низку переваг, які отримує інклюзивний бізнес.

• По-перше, лояльність та підвищена продуктивність команди та посилення HR бренду. Більшість працівників з інвалідністю, які мають досвід роботи, розуміють, що ринок праці для них наразі пов’язаний з бар’єрами, і тому справді цінять наданий їм шанс. Вони знають, що робота для них — це не лише спосіб забезпечити себе та свою сім’ю, але й можливість перебувати в суспільстві поруч з іншими, бути корисними, покращувати своє життя.
• По-друге, позитивний імідж бренду в очах споживача, який може стати конкурентною перевагою. Адже впроваджуючи різноманіття на робочому місці або через продукти та послуги, бізнес демонструє турботу про громади, у якій працює. Люди, які формують громаду, також мають свої особливості. Компанія, яка пропагує культуру різноманітності та інклюзивності, завжди отримуватиме особливу лояльність від споживачів та працівників. Адже розуміння того, що бізнес ставить людину та її потреби на перше місце, завжди окупається.
• По-третє, залучення нової цільової аудиторії та збільшення прибутку. За даними глобального звіту про корпоративну соціальну відповідальність (англ. The Nielsen Global Survey of Corporate Social Responsibility and Sustainability), у 2015 році 70% споживачів в Україні готові були платити більше за продукцію компаній, що відповідально ставляться до суспільства та навколишнього середовища. У 2014 році цей показник становив всього 44%. Так, на Великдень можна піти в супермаркет та придбати звичайну паску, а можна замовити кекс у пекарні Good bread та підтримати осіб з ментальною інвалідністю, які там працюють.
• По-четверте, вихід на ринки ЄС. Підвищення відповідальності за прозорість ланцюгів постачання зобов’язує великий бізнес, який співпрацює з малими та середніми підприємцями, бути більш вимогливим, зокрема щодо дотримання прав людини. У жовтні 2020 року Європейська Комісія опублікувала проєкт Директиви, відповідно до якої компанії повинні перевіряти постачальників на дотримання норм та правил у соціальному, екологічному та управлінському контексті. Очікується, що ці норми мають бути прописані безпосередньо в контрактах, а у випадку порушення цих вимог на компанії очікуватимуть штрафи. Під сферу дії Директиви підпадають підприємства, засновані в ЄС та такі, що ведуть бізнес в ЄС, але засновані за його межами. Отже, підприємства, які прагнуть інтегруватись до виробничих ланцюгів ЄС, мають розвивати свою соціальну відповідальність.
• По-п’яте, зменшення ризиків та створення бази для сталого розвитку. Ризик-орієнтований підхід дедалі активніше практикується серед великих інвесторів, які більш готові підтримувати бізнес, що має соціальну складову та відкрито про це заявляє. У 2019 році один із найбільших у світі інвестиційних фондів Blackrock заявив про те, що бізнес має працювати на підвищення якості життя стейкхолдерів, а не на збільшення статків акціонерів. Цікавим є і той факт, що під час цьогорічного катастрофічного падіння ринку цінних паперів, акції сталих інвестфондів (наприклад, компаній, що активно виступають за гендерну рівність) продемонстрували значно менше падіння в ціні, але загалом продовжили зростати у 2020 році.
• По-шосте, отримання кредитів від міжнародних організацій. Так, грантові інституції ЄС серед критеріїв для надання фінансування представникам малого і середнього бізнесу обов’язково вказують на важливість вкладу в реалізацію Цілей сталого розвитку ООН тощо. 

 

Сподіваємось невдовзі почути про приклади успішних українських малих та середніх бізнесів, які відкрили для себе справжню цінність різноманіття та інклюзивності.

 

Ця стаття відкриває серію публікацій про безбар’єрні практики для малого та середнього бізнесу. В наступних матеріалах читайте, як вибудовувати культуру рівності та інклюзивності на робочому місці, а також поради для співпраці з однією з суспільних груп, яка найчастіше стикається з бар’єрами у працевлаштуванні — людьми, які мають інвалідність.

 

Публікацію створено в межах ініціативи Олени Зеленської «Без бар’єрів».

Публікація підготовлена ГО «Безбар’єрність» за підтримки Міністерства цифрової трансформації України в рамках проєкту ПРООН «Громадянське суспільство задля розвитку демократії та прав людини в Україні», що реалізовується за фінансової підтримки Міністерства закордонних справ Данії.