Кабінет Міністрів України розширив перелік товарів переробної промисловості, які підлягатимуть вимозі щодо мінімального ступеня локалізації під час публічних закупівель. Рішення ухвалено на підставі норми Закону «Про публічні закупівлі» та звернень українських виробників.

Локалізація в публічних закупівлях — це вимога мінімальної частки української складової в собівартості товарів. Завдяки цьому публічні кошти спрямовуються на підтримку національного виробництва, створення робочих місць і розвиток промисловості.

Що змінилося?

Вимога локалізації поширюватиметься на нові 25 видів товарів у таких категоріях:

• машинобудування — зокрема ліфти, трактори тощо;

• товари легкої промисловості, в тому числі спецодяг і військова форма;

• освітлювальні прилади, кабелі, світлофори;

• металоконструкції та труби великого діаметра.

Відтепер під час публічних закупівель цих товарів замовники будуть зобов’язані вимагати наявність місцевого складника в їхній собівартості. У 2025 році — не менше 25%, у 2026 році — 30%. Надалі вимога зростатиме на 5% щороку, поки не досягне 40%.

Це перше розширення переліку з моменту запуску політики локалізації. Раніше вимога застосовувалася до закупівель 103 видів товарів, зокрема залізничного транспорту, міського транспорту, комунальної техніки та енергетичного обладнання. Вимога локалізації діятиме для закупівель від 200 000 грн.

Вимога локалізації не поширюється на товари, вироблені в країнах — учасницях Угоди СОТ про публічні закупівлі (GPA), зокрема в країнах ЄС, США, Японії, Південній Кореї, Великій Британії та інших.

Постанова набирає чинності через місяць з дня її опублікування.