Модель соціальних підприємств
28 листопада, 2021
Матеріал створений за підтримки ПРООН
Економічна модель соціальних підприємств
Соціальне підприємництво — це бізнес, що фокусується на досягненні соціального та/чи екологічного ефекту від своєї діяльності, тобто розвивається шляхом співдії підприємницького, соціального та екологічного складників. При вдалому позиціонуванні, наявність соціального складника в бізнесі створює перевагу над конкурентами. Люди охочіше придбають соціальний товар чи послугу, адже знають, що витрачені кошти підуть на розв’язання важливої соціальної проблеми.
Суб'єктом і провідником соціального підприємництва виступає соціальний підприємець. Якщо традиційні підприємці, як правило, оцінюють успішність своєї діяльності, орієнтуючись на прибуток, виручку (обсяг продажів) або вартість акцій, то для соціального підприємця головним критерієм успішності стає «соціальна віддача». Прибуток може братися до уваги, але не як самоціль, а як засіб для подальшого просування до досягнення соціальних або культурних цілей. Серед інших важливих ознак соціального бізнесу: інноваційність, самоокупність і фінансова стійкість, масштабованість і тиражованість.
У сучасному вигляді соціальне підприємництво виникло в 1980-ті роки і вступило в фазу бурхливого розвитку в 1990-ті, внаслідок комплексу причин, головними з яких називаються зростання і активізація некомерційних організацій, розвиток транспорту і інфраструктури, поява новітніх засобів зв'язку. Уявлення про соціальне підприємництво еволюціонує впродовж кількох десятиліть, паралельно з розвитком самої сфери діяльності. Не вирішеною залишається проблема точного визначення соціально-підприємницької діяльності.
Соціальні підприємства можуть приймати різні організаційно-правові форми: чисто некомерційні, чисто комерційні, різноманітні гібридні. Лідерами в області розвитку соціального підприємництва вважаються Велика Британія, США, Італія, Словенія, країни Скандинавії, Республіка Корея, Малайзія, Індія, Бангладеш, деякі країни Африки. Правовий статус соціальних підприємців в світі сильно різниться: від повної відсутності визнання до створення унікальних корпоративних форм, найчастіше розроблених спеціально для потреб соціальних підприємців, передбачених законодавством деяких західних країн.
Згідно з деякими дослідженнями, суспільство містить дуже невелику кількість представників, що володіють особистими якостями і світоглядом, які необхідні соціальному підприємцю. Своєю чергою соціальні підприємці постають перед труднощами при взаємодії з суспільством і часто змушені виступати з компромісними ініціативами.
Яскравим прикладом діяльності соціального підприємства, що знаходить широку підтримку серед споживачів, є мережа компаній «Ветерано Груп». Її «з нуля» створив ветеран АТО Леонід Остальцев, який сьогодні є успішним підприємцем і активно допомагає ветеранам АТО/ООС знайти роботу, відкрити власну справу та адаптуватися в мирному житті.
Це й приваблює гостей до піцерії та кав’ярень «ВетераноГруп». Тут гості, окрім власного замовлення, охоче ініціюють оплату так званої «підвішеної піци» для бійців АТО на передовій та пацієнтів військових шпиталів. Наразі, це сотні тисяч гривень, які мережа «ВетераноГруп» спрямовує на підтримку своїх побратимів. Отже, соціальний складник бізнесу Леоніда Остальцева дозволяє йому бути більш конкурентоспроможним порівняно зі звичайними рестораторами. При цьому вирішується важлива соціальна проблема — інтеграція ветеранів АТО в життя суспільства
Якщо ваш бізнес або проект має ознаки даної економічної моделі, викладіть їх у Канві вашої бізнес-моделі та керуйтесь принципами ведення імпакт-підприємництва на цих економічних засадах, що допоможе вам зробити ваше підприємство продуктивним, конкурентним, інвестиційно привабливим та таким, що створює позитивний вплив.