Факторинг — це беззаставний вид фінансування закупівель або продажу товарів чи послуг з відстрочкою платежу (тобто — обігового капіталу). Сторонами договору виступають постачальник, покупець (дебітор) і банк-фактор (або факторингова компанія). Банк-фактор по суті «купує»  у клієнта його дебіторську заборгованість на підставі товарних накладних. Як правило, схема факторингу складається з таких етапів:

• Постачальник надає послуги або надає покупцеві товари і послуги з відстрочкою платежу.

• Постачальник передає фактору документи, що підтверджують факт появи дебіторської заборгованості.

• Фактор покриває велику частину заборгованості (70-95%).

• Дебітор проводить оплату за товар або послуги банку-фактору.

• Кредитор і фактор проводять остаточні розрахунки між собою: фактор отримує назад свої гроші з додатковою комісією за послуги, продавець отримує залишок належних йому коштів (5-30%).

Існує факторинг з регресом (в разі непогашення заборгованості дебітором фактор може звертатися до постачальника, тобто банк приймає ризик на постачальника) і без регресу (фактор звертається за погашенням боргу лише до дебітора). Факторинг є банківським продуктом, який ефективно використовувати, якщо є постійні покупці із значною відстрочкою платежів, і за умови наявності інформаційних систем, які можна інтегрувати із факторинговою системою банку (електронні канали передачі товарних накладних і їх фінансування).