З донбаською керамікою — до Європи. Серія публікацій про бізнес на Сході України

Проєкт Дія.Бізнес спільно з Програмою ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу та урядів Польщі і Японії продовжують розповідати історії підприємців, які ведуть бізнес на Сході України в рамках мотиваційної кампанії «Великі історії малого бізнесу». 

Історія розповідає про гончарну справу Дмитра Ярового у Слов’янську.

Дмитро Яровий облишив хорошу роботу в Києві, щоб допомогти батькам у Слов’янську відновити бізнес. Дмитро опанував гончарну справу і тепер вже сам має учнів. Наразі родина Ярових планує виходити зі своєю керамікою з червоної глини на європейський ринок.

Раніше батьки Дмитра виробляли кераміку — це поширена справа у Слов’янську. Потім почали займатися гуртовою торгівлею: купували кераміку у виробників, возили на продаж. У 2014 році справа була майже зруйнована під час бойових дій.

Дмитро Яровий у той час жив з дружиною та дочкою в Києві, мав роботу дизайнера з великою зарплатою. Однак, коли виявилося, що потрібна допомога, молода родина переїхала на малу батьківщину.

«Дехто вважає одними з найкращих»

Відновлюючи бізнес, родина Ярових обрала вільну нішу. Керамікою з червоної глини у Слов’янську майже ніхто не займався (більшість працює з білою глиною), а відомих гончарів взагалі можна було перерахувати по пальцях. Яровим вдалося віднайти майстра, який знається на гончарстві та згоден передавати своє вміння. Так графічний дизайнер-киянин повернувся до родинної справи.

«Я днями й ночами навчався по роликах на YouTube. Але спочатку не зрозуміло, що та як робити, поки тобі досвідчена людина просто не поставить руки. Коли не виходило — це для мене було найгірше, аж до депресії!» — згадує Дмитро Яровий.

Шмат глини розминається (колись вручну, тепер — на верстатах), кладеться на гончарне коло, і гончар руками виводить форму. Коли йдеться про виробництво великих обсягів продукції, кожна наступна річ у партії має бути подібною до решти: висота, ширина, всі вигини.

Вчитель Дмитра Ярового за день може зробити до ста чайників (сто основ, сто носиків, сто кришечок), сам Дмитро — до п’ятдесяти кавових турок. «Але кожен день так не попрацюєш», — зауважує Дмитро. На виробництві усього дев’ять людей, більшість залучені на інших технологічних етапах.

«Дуже важко знайти людей, які не підведуть. Багато часу пішло, щоб знайти клієнтів, місце на ринку керамістів. Проте це вдалося. У нас ексклюзивна кераміка, ми на доброму рахунку, дехто вважає нас одними з найкращих у кераміці з червоної глини», — розповідає Дмитро Яровий.

Підвищити заробіток у рази

Колеги з громадської організації «Керамічний край» підказали, що є можливість подати заявку та документи до Програми ООН із відновлення та розбудови миру на отримання бізнес-гранту. І після захисту бізнес-плану родинний бізнес отримав грант від уряду Чехії у розмірі майже 200 тисяч гривень.

«Ми змогли привести до ладу цех: зробили ремонт, утеплили його, придбали млини для глини, розмішувачі, побудували велику піч для випалу кераміки (вона доволі дорога). Власні кошти теж вкладали. Та грант — це була велика підтримка», — каже Дмитро.

Свою продукцію віддають гуртовим покупцям. Зараз проходять процедуру отримання сертифіката відповідності. Це потрібно, щоб возити продукцію до Європи. З Польщі та Чехії комерсанти пропонували співробітництво, але ціну давали таку саму, як місцеві покупці. Хоча в Європі така кераміка коштує разів у десять більше — євро по 50-60 за глечик.

Буде сертифікат — можна буде працювати. А от власну торговельну марку сім’я Ярових поки не планує реєструвати, оскільки грошей на це немає. Та тавро свого підприємства вже починають ставити на вироби.

«Я двічі за цей час думав облишити все, поїхати до Києва — мене кличуть на хорошу зарплату. Але вже тут у мене власний бізнес. І коли ти власник своєї справи, ти не залежиш ні від кого», — говорить Дмитро Яровий.

Ця історія була підготовлена в межах мотиваційної кампанії «Великі історії малого бізнесу», яка реалізується Програмою ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу та урядів Польщі й Японії. 

Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).

Програму підтримують тринадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Посольство США в Україні, а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.

Автор представлених фотографій в цій історії — Артем Гетьман.