Сила спільноти: як будували інноваційний кампус Українського католицького університету

Як відбувалася приватизація державного майна?

У 1999 році Львівська богословська академія (ЛБА) придбала пострадянський «довгобуд» (на місці, де сьогодні розташоване університетське містечко УКУ. Згодом, у 2002 році, міська рада закріпила прилеглу до будинку територію за Українським католицьким університетом, в який переросла ЛБА (Львівська богословська академія). Так, після тривалої перерви, у вересні 2010 року розпочалось будівництво студентського містечка УКУ.

Що  спонукало зробити вибір на користь приміщення незавершеного будівництва?

За словами проректора з адміністративних і фінансових питань УКУ Любомира Тарновського, визначальну роль відіграла локація об’єкта незавершеного будівництва.

«УКУ був зацікавлений насамперед в локації розташування цієї будівлі, оскільки вона розташована поблизу одного з найстаріших та найгарніших парків Львова, пам’ятки садово-паркового мистецтва національного значення — «Стрийського парку» та водночас поруч із будівлею академії наук з великою земельною ділянкою, що була передбачена для будівництва та обслуговування закладів науки. Крім того, в пішій доступності — інші корпуси УКУ по вулицях Свєнціцького та Хуторівка. Все це разом створювало унікальне середовище для розвитку академічного та наукового осередку УКУ», — розповідає Любомир Тарновський.

З чого почалася розбудова університетського містечка УКУ?

З причини незадовільного технічного стану придбаного об’єкта було прийнято рішення про його демонтаж. Зрештою будівлю було демонтовано. Надалі керівництво УКУ сформувало візію, що, зокрема, передбачала і основні принципи зведення будинків на території містечка, з чітким розумінням черговості та етапів реалізації, що визначалися тодішніми потребами та можливостями університету. Відправними началами стали відкритість, безбар’єрний доступ і обмеження висоти будинків.

Чи використовувалися інноваційні технології під час реалізації проєкту?

За словами керівника проєктів УКУ Андрія Боровця, насамперед увага була приділена питанню енергоощадності.

«Перш за все, ми думали про енергоощадність. Так, ми маємо 36 сонячних колекторів, розміщених на академічному корпусі, які повністю забезпечують нас влітку теплою водою. Зараз ми закінчуємо монтаж 120 сонячних панелей на Центрі Андрея Шептицького і дуже сподіваємося, що вже навесні 2021 року Центр Андрея Шептицького стане першою бібліотекою, яка значну частину своїх потреб в електроенергії покриває за рахунок використання сонячної енергії», — поділився Андрій Боровець.

Історія, що є прикладом для наслідування

Інноваційним, на думку Андрія Боровця, був і сам процес розвитку УКУ.

«Новим був факт, що ми, як приватний університет, купивши державну землю, державну будівлю у власність, створили тут кампус, який працює для міста і для суспільства. Ми реалізували проєкт, який фактично повернули державі. Вже можемо говорити про завершений цикл купівлі в держави ділянки задля її трансформації та повернення суспільству в іншій якості», — наголошує Андрій Боровець.

Які можливості відкрила приватизація для УКУ?

Приватизація визначила розвиток університету впродовж останніх 10 років.

«Ця приватизація дала нам можливість швидше стати тим, чим зараз є УКУ, — провідним закладом вищої освіти в Україні. Дала нам багато нових друзів та партнерів, а також вона дала місту нагоду отримати місце зустрічі, пошуку та діалогу. Місце, з якого у світ виходить нове покоління молодих українців. Місія УКУ окреслена трьома словами: свідчити, служити, спілкуватися. І саме тут ми маємо можливість якнайширше її реалізувати. УКУ інвестує у розвиток нової освіти в Україні», — так Любомир Тарновський коментує значний внесок приватизації в розвиток закладу.

УКУ та сьогодення

Будівництво нового університетського містечка дозволило суттєво збільшити кількість навчальних програм. За період будівництва кількість студентів зросла втричі: сьогодні вона становить понад 2000 студентів на бакалаврських та магістерських програмах.

Університетське містечко УКУ стало зразковим як у контексті планування території для задоволення громадських потреб, так і в контексті якості зведених академічних корпусів.  

Чи варто брати участь у приватизації державного майна?

«Очевидно, що якщо ви бачите, що об’єкти, які продаються, задовольняють ваші потреби, безперечно, варто брати участь в аукціонах з продажу цього державного майна. Ми брали участь у приватизації об’єкту через Prozorro. Перемогли, бо мали чітко розроблений план і трішки удачі», — зазначив Любомир Тарновський.

Більше про те, як вигідно купити об’єкт малої приватизації, дізнавайтеся з інструкції 7 простих кроків для участі в аукціоні від Фонду державного майна України.