Серія публікацій про бізнес на сході України. Сири світового рівня у місті хіміків – це можливо!

Проєкт Дія.Бізнес спільно з Програмою ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу й урядів Польщі та Японії продовжують розповідати історії підприємців, які ведуть бізнес на сході України в рамках мотиваційної кампанії «Великі історії малого бізнесу». 

Історія розповідає про бізнес з вироблення сиру халумі Едуарда Харлана з Сєвєродонецька.

 

Сир халумі потрохи завойовує Україну, однак все ще лишається екзотикою. Крім імпорту з історичної батьківщини — Кіпру — його виробляють і кілька українських фірм. Близько року тому власний халумі з’явився в Сєвєродонецьку. Скуштувати його можна переважно в місцевих ресторанах або ж придбавши у сировара Едуарда Харлана.

«Це унікальний сир, такого більше у світі нема. Халумі стоїть осторонь від твердих та свіжих розсільних сирів. Його варять у гарячій сироватці, і він міняє структуру, перетворюючись на тугоплавкий сир. Він універсальний – його можна з’їсти сирим, можна обсмажити на пательні, можна на грилі, можна в олії, як картоплю фрі. Він всередині стає ніжний, пухкий, зовні — коричнева підсмажена ніби скоринка», — захоплено розповідає Едуард Харлан.

На цьому сирі він зупинив вибір саме тому, що халумі мало хто виробляє в Україні. Вільна ніша, як виявилося, приховувала й проблему. Спочатку покупцям доводилося пояснювати, що їм взагалі пропонують. Однак тепер вже складнощів зі збутом нема.

 

Стрибок у невідоме

У класичний кіпрський халумі додають м’яту, Едуард Харлан готує ще кілька різновидів — з кулінджи (це чорний кмин) та з кунжутом. Останній — для тих, хто любить менш яскраві смаки. Крім цього сиру, Едуард Харлан робить і тверді сири — як звичайний, так і з додаванням паприки, чаберу, того ж калінджи, італійських трав, сушеної журавлини.

«Тверді сири — це відкладений заробіток, їм треба дозрівати принаймні місяць. А халумі — це швидкий смачний сир та швидкий обіг грошей: купив молоко, приготував, продав, знову придбав молоко», — говорить Едуард.

Досвіду власного бізнесу у нього не було, коли подав документи на конкурс бізнес-грантів Програми ООН із відновлення та розбудови миру. Проте тверді й навіть елітні сири з пліснявою Едуард Харлан готував вдома. Зрештою бізнес-план він захистив, отримав майже 150 тисяч гривень від уряду Польщі на обладнання і започаткував власну справу.

«Робити сир мені до душі. Мабуть, тому я зважився облишити місце у фірмі, що торгувала хімпродукцією, де я працював 20 років. Хотілося чогось свого. Почув про програму ООН і зрозумів, що, напевно, настав час», — розповідає сировар.

 

Майбутня перлина гастротуризму

Спочатку покупцями ставали друзі, знайомі. Потім халумі стали потроху брати місцеві ресторанчики. Продажі довелося нарощувати влітку — молока у господарстві-постачальнику побільшало, коли корови пішли на випас. Робили по дві варки сиру на добу. Тепер варять через день.

«Шукаю зараз постачальника додатково. Взимку молока стає менше, а люди вже розкуштували, попит на сир зростає. Кафе, ресторани подають замовлення на халумі, маю забезпечувати», — каже Едуард Харлан.

Нині сироварня базується в орендованому приміщенні у промзоні на третьому поверсі. Кожна варка — це 100 літрів молока, які треба підняти нагору. Однак це не єдина причина, чому Едуард замислюється над переміщенням виробництва до сільської місцевості.

«Є плани придбати якусь хатинку в селі, зробити ремонт і займатися сироварінням там. Тоді б можна було проводити екскурсії, приймати гастротури. Бесідка велика зі столом — люди приїхали, продегустували один сир, другий, третій, випили кави з сиром. Придбали, що сподобалося. Це було б шикарно», — розповідає майстер.

Приглядається зараз до села Боровеньки неподалік від Сєвєродонецька, — саме там розміщена ферма, де Едуард закуповує молоко. Там прекрасні місця, річка, ліс. Можливо, ці плани здійсняться вже скоро. Тому що Едуард Харлан вважає: довгі роздуми народжують сумнів. Як є задум, треба брати й робити.

 

Відео історії про бізнес з вироблення сиру халумі Едуарда Харлана з Сєвєродонецька доступне для перегляду за посиланням.

Ця історія була підготовлена в межах мотиваційної кампанії «Великі історії малого бізнесу», яка реалізується Програмою ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу та урядів Польщі й Японії. 

Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).

Програму підтримують тринадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Посольство США в Україні, а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.

 

Автор представлених фотографій в цій історії - Віталій Шевелев.