Серія публікацій про бізнес на сході України. «Не роблю щось велике. Головне — дати ночівлю людині»

Проєкт Дія.Бізнес спільно з Програмою ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу та урядів Польщі і Японії продовжують розповідати історії підприємців, які ведуть бізнес на сході України в рамках мотиваційної кампанії «Великі історії малого бізнесу». 

Історія розповідає про Євдокію Мілашову, власницю хостелу в місті Рубіжне Луганської області.

Після початку бойових дій на Донбасі місто Рубіжне перетворилося на транзитний вузол. Через його залізничну станцію щодня сотні людей з непідконтрольної уряду території прямують до «великої землі» — у Харків, Київ та далі на захід України. І стільки ж у зворотний бік. Єдиний хостел у місті — той, що відкрила 75-річна Євдокія Мілашова за підтримки гранту Програми ООН із відновлення та розбудови миру.

«Міні-готель. Хостел. Зручні номери від 70 гривень. Ми завжди чекаємо на вас!» — ця реклама зустрічає приїжджих на залізничному вокзалі Рубіжного.

На потяги, які прибувають та відходять у зручний час, квитки купити проблема, отже, багатьом пасажирам доводиться ночувати в місті напередодні від’їзду або після прибуття. Через Рубіжне їдуть жителі як підконтрольної уряду частини Луганщини, так і неконтрольованої. І тим, й іншим, бува, доводиться ночувати, а з готелями в Рубіжному біда.

«Ось дивіться, нові кімнати одразу робили з туалетом, душем, обігрівачем. Щоб все було як годиться — телевізор, холодильник, шафа для одягу», — показує Євдокія Мілашова.

Досвід та здоровий глузд

Думка про щось на кшталт гуртожитку давно була в Євдокії Мілашової. Перші два поверхи у цій чотириповерховій будівлі належать їй. На першому — магазин та інші орендатори, другий стояв порожній роками. Потроху замінили вікна на металопластикові, однак зробити з приміщень міні-готель грошей не було.

«Дочка побачила в інтернеті оголошення про грантовий конкурс Програми ООН із відновлення та розбудови миру. Без отримання цього гранту від уряду Польщі (майже 200 тисяч гривень) я, звісно, не потягнула б. Ремонт, обладнання, меблі, благоустрій — це для мене були завеликі гроші. Ремонтували потроху, сама теж брала участь», — розповідає пані Євдокія.

Досвіду готельної справи Євдокія Федотівна не мала, але їздити вивчати, як працюють інші в цій сфері, не стала. Крім досвіду життя в готелях як гості, в неї було дещо інше — 22 роки роботи головою профспілкового комітету.

«У нас був дитячий оздоровчий табір, профілакторій, отже, страху не було — ті самі ліжка, постільна білизна, ті самі гості, яких треба селити, приділяти увагу їм», — каже власниця хостелу.

Розраховувала кількість обладнання, інвентарю та меблів, спираючись на той досвід та здоровий глузд. Дизайн інтер’єрів створювала за своїм смаком.

«Люди — це найголовніше»

Та на семінари пані Мілашова, попри поважний вік, їздить. Найбільш важливим, каже, було навчання, як працювати з людьми. Хоча, завдяки досвіду, у підборі персоналу вона рідко помиляється.

«Людей примітила, ще коли тільки на грант подалася. Люди — це найголовніше, ти маєш знати, що він чесний, що він добросовісний, ніколи не образить людину. І щоб працівник сам бачив, де що треба зробити, щоб поводився як хазяїн. Наприклад, моя старша адміністраторка колись прийшла підробити на зовсім іншу посаду, і я одразу побачила, що вона — саме така, як мені треба», — говорить Євдокія Мілашова.

Зараз постояльців не бракує. Крім проїжджих, у хостелі подовгу живуть люди у відрядженнях. Номерів поки вистачає, та потік гостей потроху збільшується, і є думки про розширення. Великим попитом користуються номери на одну-дві людини, такі номери можна було б розмістити на наступному, третьому поверсі. «Якщо зможу придбати його», — уточнює Євдокія Федотівна.

«Що сказала б людям, які лише починають власний бізнес? Не варто боятися, треба просто ваше бажання зробити щось краще. Я не відчуваю, що щось велике роблю. Мені головне – дати ночівлю людині», — каже Євдокія Мілашова.

Ця історія була підготовлена в межах мотиваційної кампанії «Великі історії малого бізнесу», яка реалізується Програмою ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу та урядів Польщі й Японії. 

Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).

Програму підтримують тринадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Посольство США в Україні, а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.

Автор представлених фотографій в цій історії — Юрій Юдін.