Серія публікацій про бізнес на сході України

Проєкт Дія.Бізнес спільно з Програмою ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу та урядів Польщі й Японії розпочинає серію публікацій про історії підприємців, які ведуть бізнес на сході України в рамках мотиваційної кампанії «Великі історії малого бізнесу». 

 

Перша історія розповідає про сім'ю переселенців у Маріуполі — Поліну та Дмитра Леконцевих, які відкрили кав'ярню-шоколадницю. 

 

«Ми ніколи не ставили за мету бути топовим закладом – на це в нас просто не було ресурсу. Та нас все ж порівнюють з найкращими у місті», – каже Поліна Леконцева. Кафе-кондитерська «Lekontina» знаходиться в центрі Маріуполя. Інтер’єр у лавандових тонах – елегантний та простий водночас, створений нею й чоловіком Дмитром власноруч. Аромати солодощів і кави, привітні усмішки зробили це місце улюбленим для багатьох маріупольців.

 

На підвіконнях – ретро-фотоапарати, ляльки, на полицях – настільні ігри та книжки. Класика, детективи, пригоди, потроху додається сучасна література. Поліна з Дмитром хочуть привабити інтелектуальну молодь. Жанр кафе як сімейного визначився сам собою: подружжя принципово не включало до меню алкоголь.

«Перші місяці бувало по одному-двоє людей на день, були навіть думки закритися. Тепер, через півтора роки роботи, – до 50 чеків на день, а чек не завжди з одного гостя. Обертаєшся і думаєш: воно було того варте! Так, ми зробили це. Але ж мова взагалі не про гроші, не про десерти. Мова про те, що, якщо ти дійсно хочеш, – візьми, почни щось!» – каже Дмитро.

 

З весілля – в евакуацію

Багато знайомих не вірили, що таке можливо. Поліна та Дмитро півтора роки жили у притулку для переселенців. До Маріуполя приїхали з Красного Луча (нині перейменований на Хрустальний) на весілля до друзів, без речей. І довелося лишитися, бо дім опинився у зоні конфлікту.

Там Дмитро мав грибну ферму, яку потім розграбували мародери. Родина не була певна, чи варто пускати коріння на новому місці. А коли вирішили лишатися, постало питання: чим заробляти? Справу підказали захоплення та мрія.

«Чоловік дуже любить каву і хотів спробувати себе у цьому. А я з дитинства мріяла бути шоколат’є. Про програму Програму ООН із відновлення та розбудови миру дізналися за тиждень до закінчення терміну подачі заявок. Я, хоч і працювала викладачем у мовній школі, за фахом економіст. Це допомогло написати бізнес-план, і ми отримали грант від уряду Польщі (124 тис. грн.)», – розповідає Поліна.

У житті все вийшло інакше, ніж на папері. Планували невеличку кав’ярню, де людина могла б зайти, погрітися, постояти, а зробили кафе з великим залом. Спочатку були кава й шоколад. Тепер це повноцінне кафе з кондитерським цехом, де готують тістечка й торти на замовлення. Стартували з побутовою кавоваркою – тепер за стійкою професійна кава-машина з величезними можливостями для бариста.

Простий секрет привабливості

Поліна хотіла б вчитися у знаменитій кулінарній школі «Кордон блю», та поки можливості нема. Тому – майстер-класи з інтернету, вебінари та YouTube-каналах французьких кулінарів.

Є люди, які приходять зранку в певний час, розповідає Поліна Леконцева. Вона бачить у вікні, що людина йде, і ставить готуватися напій: гість заходить – кава вже ллється в горнятко. Дмитро каже, що до створення «Lekontina» не мав уяви про маркетинг. Утім, проста річ – показати відвідувачу, що йому раді, чекають саме на нього.

«На наш літній майданчик сідали люди з придбаними у сусідів бургерами. Я придумав виносити їм воду. По-перше, у спеку ми виявляємо піклування про людину. По-друге, вона розуміє, що її помітили. Водночас, у людей є можливість замовити щось у нас. І це частіше за все спрацьовувало. Дехто стали постійними клієнтами», – розповідає Дмитро.

Подружжя каже, що хотіли би робити щось корисне для суспільства. Для цього потрібні гроші, тому своє кафе розглядають як джерело для майбутніх проєктів – або благодійних, або соціальних.

Ця історія була підготовлена в межах мотиваційної кампанії «Великі історії малого бізнесу», яка реалізується Програмою ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу та урядів Польщі й Японії. 

Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).

Програму підтримують тринадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Посольство США в Україні, а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.

 

Автор представлених фотографій в цій історії - Анастасія Власова.