Розважати з користю: школа робототехніки в шахтарському містечку. Серія публікацій про бізнес на Сході України

Проєкт Дія.Бізнес спільно з Програмою ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу та урядів Польщі і Японії продовжують розповідати історії підприємців, які ведуть бізнес на Сході України в рамках мотиваційної кампанії «Великі історії малого бізнесу». 

Історія розповідає про Ганну Теличко, яка створила школу робототехніки у Вугледарі.

 

Наукові шоу та школа робототехніки. Такого в невеличкому містечку Вугледарі ніколи не бачили. Подарувала дітям можливість розвитку переселенка з Донецька Ганна Теличко. Кандидат технічних наук відкриває малечі та школярам шлях до винахідництва.

Родина Теличків мешкала в самому центрі Донецька. У 2014 році, коли почалися заворушення, спочатку Ганна з двома дітьми, а згодом і її чоловік виїхали до Вугледару. Це мала батьківщина Ганни.

«У Донецьку старший син ходив до художньої студії, на англійську, у Вугледарі з дошкільниками цим ніхто не займався. Немає й розважальних центрів. Тому, коли чоловік у 2015 році побачив оголошення ПРООН про грантовий конкурс, він одразу сказав: ти хотіла дитячий центр — спробуй», — розповідає Ганна Теличко.

Це був перший крок до створення дитячого центру «Позитив», який привів до отримання гранту в розмірі 139 тисяч гривень від Програми ООН із відновлення та розбудови миру та уряду Японії.

 

«Велосипед» вже винайдений: купуймо франшизу

У «Позитиві» діти отримали змогу вивчати англійську в speaking-клубі, тут пропонують сучасні настільні ігри, які розвивають логіку, стратегічне мислення. Проводять розвивальні заняття й майстер-класи для дошкільників та молодшого й середнього шкільного віку. Але основою від початку стало наукове шоу.

«Професор» показує, як, змішавши певні компоненти, можна отримати, наприклад, «лизуна» (улюблена іграшка малечі), або з сухих порошків — стовп диму чи купу піни. Або дослідити утворення звукових хвиль. Діти бачать, що ставити фізичні та хімічні експерименти — це чудово, наука — це цікаво.

«Ми проаналізували кілька компаній, які роблять подібне в Україні, і вирішили придбати франшизу. Пройшли навчання, отримали набір шоу-програм і обладнання та матеріали — включно з інгредієнтами для дослідів. Можливо, це стало перевагою, коли комісія розглядала мій бізнес-план: те, що я купувала готову технологію, яка точно працює», — каже Ганна Теличко.

Для міста це була дивина. Та ринок мав особливості. Відвідати таке шоу — не так вже й дешево. Отже, не кожна родина може дозволити таку розвагу. Довелося ставити нижчу ціну, ніж на таке саме шоу у великих містах.

 

«Ще не на всі питання знайшла відповіді»

Друга складність — обмежене коло глядачів. У містечку з населенням 15 тисяч програми треба міняти частіше, ніж у мільйоннику. Тож «Позитив» має постійно вигадувати щось новеньке. У цьому допомагає заснований минулого року «Робоклуб міста Вугледару».

«Навчаємо дітей конструювання, робототехніки, даємо знання та навички, які стануть у пригоді в майбутньому. Тут і утворення команди, прийняття рішення в складних ситуаціях, стресостійкість. Починаємо займатися з дошкільниками, школярами молодших класів і вище», — говорить Ганна.

Далі вона збирається вчити школярів мов програмування. Знання для цього є, бо ж до 2014 року Ганна Теличко була доцентом кафедри прикладної математики та інформатики Донецького національного технічного університету.

Базою для робоклубу стали робототехнічні набори фірми LEGO, які використовують у подібних клубах по всьому світі. Діти навчаються програмування, конструювання й інших практичних навичок у процесі гри, пізнають світ і тестують нові знання одразу. Команда викладачів вугледарського робоклубу розробила свою авторську методику навчання за цими наборами та планує розширювати мережу таких навчальних робототехнічних центрів за власний кошт і за рахунок франчайзі.

Вчитися доводиться і менторам. Працівників таких центрів не готують ніде, а робота тут не така сама, як в дитсадках. Тому, каже засновниця «Позитиву», її співробітницям доводиться займатися самоосвітою, вивчати дитячу психологію. Сама вона продовжує навчатися також.

«Велика подяка ПРООН за тренінги, це дозволяє впроваджувати нові технології в управлінні. Для мене це складно, і ще не на всі питання я знайшла відповіді. Крім того, вчуся в інтернеті — купую курси, проходжу вебінари: як зробити дитячий центр успішним; як вижити влітку, коли діти роз’їхалися; як максимально заробити на Новий рік тощо», — говорить Ганна Теличко.

Ця історія була підготовлена в межах мотиваційної кампанії «Великі історії малого бізнесу», яка реалізується Програмою ООН із відновлення та розбудови миру за фінансової підтримки Європейського Союзу та урядів Польщі й Японії. 

Програму ООН із відновлення та розбудови миру реалізують чотири агентства ООН: Програма розвитку ООН (ПРООН), Структура ООН з питань гендерної рівності та розширення прав і можливостей жінок (ООН Жінки), Фонд ООН у галузі народонаселення (UNFPA) і Продовольча та сільськогосподарська організація ООН (ФАО).

Програму підтримують тринадцять міжнародних партнерів: Європейський Союз (ЄС), Європейський інвестиційний банк (ЄІБ), Посольство США в Україні, а також уряди Великої Британії, Данії, Канади, Нідерландів, Німеччини, Норвегії, Польщі, Швейцарії, Швеції та Японії.

 

Автор представлених фотографій в цій історії — Дмитро Камінський.